У житті бувають моменти, коли внутрішнє світло осяває твій шлях навіть у найскладніші часи. Мене звати Олена, і я зіткнулася з випробуваннями, які змусили мене рости та проявити силу, про існування якої я навіть не підозрювала.
Через 1,5 місяця після народження доньки я вирішила розірвати стосунки з її батьком. Цьому передував переїзд на Тенерифе та втрата матері в найзворушливіший момент мого життя — за місяць до народження її першої онуки. Під кінець наших стосунків чоловік став наркозалежною й агресивною людиною, і моє життя перетворилося на пекло. Проте я не могла дозволити цьому затьмарити майбутнє моєї дівчинки.
Було страшно: я йшла по незвіданій території, наповненій страхом і невідомістю. Але цей час подарував мені уроки, до яких я, здавалося, була не готова.
Один стрес накладався на інший, здавалося, що мій організм складався лише з кортизолу та адреналіну. З 20 євро в кишені й вибором між підгузками для дитини та їжею для себе я все-таки знайшла тоді сили рухатися далі.
Повернутися на батьківщину в Україну після початку війни було неможливо. Тому кожен новий день став випробуванням сили духу на виживання. Мене одразу ж попросили звільнити орендовану квартиру: власники боялися, що я залишуся в ній сама з дитиною та не зможу в майбутньому оплачувати оренду. Закони Іспанії захищають неплатників у подібних ситуаціях. Звичайно, я не могла так вчинити з господарями, тому «повірила» в історію про несподіваних гостей і погодилася залишити помешкання до кінця місяця. Переїжджати не було куди.
Були часи, коли мене переповнювали втома й розпач, проте дочка нагадувала про причину, через яку я продовжувала боротися. Я старанно працювала з дитиною на руках. До кінця місяця я знайшла нам хорошу квартиру та влаштувалася особистим помічником, підробляла перекладачем, займалася нерухомістю, бухгалтерією і документацією.
3-місячна дитина їздила зі мною на всі зустрічі в ергорюкзаку та з груддю в роті. Згодом я змогла дозволити собі найняти няню, а потім донька пішла в дитячий садок. Мені навіть вдалося прогодувати її грудьми до 1,5 року.
Мій шлях молодої матері був сповнений відмов і сліз, запитань «Чому» й «За що?», але кожна перепона нагадувала про важливу мету — забезпечити нашій маленькій родині найкращий із можливих стартів.
Я стала сильнішою заради доньки. Я розуміла, що разом ми зможемо подолати всі труднощі. Наша історія — це історія надії посеред відчаю і світла посеред темряви.
Я знаю: десь у світі інші жінки переживають власні буревії, залишаючись стійкими заради своїх малюків. Мій досвід показав, що навіть у найважчі моменти ми можемо знаходити силу переосмислювати й перебудовувати своє життя заради тих, кого ми любимо. Особливо заради своїх дітей. Жінки — неймовірно сильні створіння.
Наші внутрішні ресурси та індивідуально підібрані інструменти можуть стати ключовими для подолання труднощів і підтримки психічного здоров'я. Я ділюся не лише своєю історією, а й інструментами, які допомагають мені пройти через життєві негаразди.
Практика медитації та усвідомленості — потужний інструмент для зменшення стресу та підвищення рівня самосвідомості. Знайдіть спокійне місце, заплющте очі та зосередьтеся на диханні, дозволяючи собі бути в теперішньому моменті.
Постійно приділяйте увагу підвищенню усвідомленості: вона допоможе не лише повернути внутрішній баланс, а й суттєво підвищити якість життя.
Ведення зошита, де ви записуватимете моменти, за які відчуваєте вдячність, допоможе перенаправити увагу з негативного у позитивний напрямок. Пошукайте інформацію про цю практику: вам, імовірно, захочеться спробувати.
Сформуйте свою мережу підтримки. Це можуть бути онлайн-спільноти або групи підтримки для самотніх батьків, жертв насильства тощо. У такий спосіб ви забезпечите собі платформу, на якій зможете ділитися переживаннями й отримувати поради від більш досвідчених знайомих, як упоратися з тією чи іншою ситуацією.
Регулярні фізичні вправи допоможуть суттєво знизити рівень стресу й поліпшити загальне самопочуття. Спортом можна займатися і з дитиною на руках, головне — мотивація.
Знайдіть час для себе. Підійде будь-яка можливість трохи відпочити від батьківських обов'язків, навіть якщо це лише коротка прогулянка, коли малюк з кимось із близьких, або час, проведений із книгою чи фільмом, коли дитина спить.
Звернення до хорошого психотерапевта в особливо важкі періоди може стати цінним ресурсом для забезпечення внутрішнього добробуту. Якщо не вистачає фінансів, завжди є волонтерська підтримка або спеціальні програми.
Практикуйте позитивне мислення та рефреймінг. Спробуйте переформулювати важкі ситуації, шукаючи в них потенційні можливості або уроки.
Тілесно-орієнтована терапія та вправи, зокрема йога або дихальні практики, допоможуть управляти стресом і тілесними проявами тривожності.
Підбирайте особисті інструменти, які допоможуть впоратися зі стресом і підзарядитись енергією. Будь то живопис, письменництво, музика або інші форми самовираження. Я пішла в письменництво і полюбила скелелазіння.
Єдине, на що хочу звернути увагу: не варто називати себе або інших жінок «матір'ю-одиначкою». Якщо в жінки є дитина, вона вже не одинока, а вільна жінка й мама. У неї є сім'я, і не потрібно подібними фразами викреслювати дитину з цієї системи. Щоб не бути «одиначкою», необов'язково мати партнера. Достатньо зосередитися на своєму житті та житті своєї дитини, а коли прийде час, ви зможете прийняти у свою маленьку сім'ю гідну людину.
Олена Бондар, психологиня, письменниця