544
Усі батьки бажають дітям найкращого, але часто це «найкраще» виходить з їхнього особистого досвіду або фантазій. У цій статті я зібрала список найпоширеніших батьківських помилок, які можуть призвести до серйозних наслідків для дітей у майбутньому.
«Ти ще занадто маленький».
«Давай я зроблю сама».
«Ти робиш це неякісно».
Подібні фрази часто прослизають у нашому спілкуванні з дітьми. У ритмі сучасного світу в нас не завжди є час чекати, поки дитина буде 10 хвилин зав'язувати шнурки. Нам простіше зробити це за неї та побігти у справах. Проте кожна така дія наближає малюка до відчуття повної безпорадності у світі дорослих.
Це не жарт: я щодня зустрічаю людей, які не можуть відчинити замок у дверях або знайти кнопку, що вмикає кавоварку. Тому що в них розвинувся синдром вивченої безпорадності, який було відкрито лише в 1970-х роках.
Поява цього синдрому обґрунтована різкою зміною середовища, в якому зростають діти. Ґаджети, памперси, няні... Усе це знизило необхідність у дітей розв'язувати життєві завдання та відчувати власні потреби.
Найбільш активний вік для розвитку практичного інтелекту 1—3 роки. У цей період у дитини проявляється яскравий інтерес до всіх «дорослих» справ. Вони хочуть допомагати мамі на кухні й татові в гаражі. Причому не з іграшками, що імітують реальні предмети (наприклад, дитячим посудом), а зі справжніми предметами побуту.
Навчивши дитину виконувати дорослу роботу, ви отримаєте чудового помічника вдома та уникнете непорозумінь у майбутньому, коли захочете привчити її до домашніх справ.
На перший погляд, здається, що краще будь-яка похвала, аніж жодної. Насправді це не так. Часто в батьківській похвалі приховане порівняння або своєрідне схвалення.
«Сьогодні ти вивчив вірш швидше, ніж учора. Молодець!».
Ця фраза формує у дитини тривожність на рівні порівняння у швидкості («Я маю робити все швидше, інакше не буду молодцем»).
«Молодець, хороший хлопчик/дівчинка, розумниця».
Подібна похвала формує розуміння маминого схвалення. У майбутньому в дитини розвиватиметься прагнення вгадувати бажання інших, щоб отримати схвалення, а також невміння висловлювати власну точку зору.
Хороший варіант похвали пропонує Джон Кехо в книзі «Сила розуму для дітей».
Говоріть дітям: «Мені подобається, як ти це зробив».
Ця фраза побудована через Я-висловлювання: ви говорите про свої емоції, не схвалюючи й не порівнюючи результатів дитини.
Що ви думаєте про себе, коли припускаєтеся помилки?
Якщо у вашій голові з'являється думка, що ви — невдаха і вам необхідно докладати зусиль, щоб уникати помилок, то в дитинстві ви стикалися з покараннями за помилки та батьківськими очікуваннями.
Однак помилки — це невіддільна частина успіху: ми не будемо помилятися, роблячи лише одні й ті ж звичні дії. Тоді як новий досвід завжди передбачає невідомість.
Якщо ви батьки, то найкращою навичкою для ваших дітей стане аналіз проведених «експериментів» і моделювання того, як наступного разу можна зробити щось інакше, щоб отримати інший, бажаний результат.
Якщо ви доросла людина, яка виправдовує очікування інших і боїться помилок, вам допоможе робота в терапії, де психолог дасть новий досвід прийняття ваших рішень та схвалення вашої сміливості.
Катерина Портнягіна, аналітичний психолог
517
520
606
528
531
507
503