Жадібність з точки зору психології

Жадібність - один із семи смертних гріхів. Що таке жадібність і звідки вона в людей? Основна причина жадібності - страх бідності. Саме він штовхає запасатися понад міру. Але жадібність приховує і комплекс емоцій - це і страх, і образа, і заздрість, і уязвимість, і почуття несправедливості.

Розглянемо жадібність через призму стосунків чоловіка і жінки. 

Досить часто жінки можуть говорити про чоловіка з яким мають стосунки, що він жадний. Дарує квіти, які вже відцвіли, або цукерки, які «зацвіли». Якщо він для вас жаліє, хоч і має можливість, це не про любов. По-іншому - якщо я для тебе щось жалію - значить ти не рідна мені людина, ти людина не мого кола любові. Безумовна любов - це коли тобі віддають найкраще з того, що доступно. Як приклад - безумовна любов матері до своєї дитини. Хіба мати може пожаліти для своєї дитини «кращий шматочок» із тих, що в межах можливого? Навіть вислів є «все найкраще - дітям». 

А у випадку коли даю, допомогаю по залишковому принципу «на тобі небоже те, що мені не гоже» - це не про любов і не про близькі стосунки. Ми ображаємось, а ображатись не варто. Слід усвідомити, що ми не входимо в коло любові цієї людини. Жадність - це коли є ресурс, але він не для нас. І, якщо це розпочалось між партнерами - значить почуття завершились, або їх і не було. 

В жінок це може проявлятись, як алчність. «Розкрутити» партнера на дорогі подарунки, чи блюда в ресторані, незважаючи на його можливості. В людей похилого віку може спостерігатись жадність, або приховування своїх ресурсів. І це - про те, що любові там мало, або про те, що в психіці почались руйнівні процеси. 

Небажання ділитись своїми іграшками, речами, солодощами виникає в кожного малюка. Почуття власності виникає в віці 1,5 -2 років. Дитина вже має свою улюблену іграшку і відмовляється нею ділитися з іншими. І це нормально для цього віку. В віці 2-3 роки в дитини формується власне «Я» і ровесники в цей простір не допускаются. Діти старше 3-х років вже розуміють «моє» і «чуже». Починається процес соціалізації дитини. В 4 роки малюк вже знає, що задля дружби можна поділитись іграшкою чи цукеркою. Якщо в віці 5-6 років дитина продовжує відстоювати свій простір і своє «майно» - така поведінка потребує корекції. Інакше дитина буде приречена гратися своїми іграшками сама. Ось тут і формується жадібність, або скупість.

Приклад. В сімʼї народжується друга дитина, коли старшій було 1,5 року, потім ще одна дитина. Дитячі психологи вважають, що в такому випадку старша дитина була позбавлена дитинства. Але ми про формування жадібності. Отже старша дитина не усвідомивши почуття власності, мусила ділитись з молодшими, бо «ти ж старший, а вона маленька». І так продовжувалось все дитинство. Не було своїх іграшок, смачненьким треба було ділитись…Дитина не наситилась, бо весь час мала з кимось ділитись. Не було відчуття що мені вдосталь. В результаті сформувався характер людини, яка почувається не захищеною від того, що в нього можуть щось відібрати. Тому 24/7 готовий захищати і захищатись. Ось в такому випадку з почуттям щедрості проблема. Якщо відсутнє почуття насиченості - формується жадібність. 

Крім гіркоти, яку відчувають близькі та оточуючі - жадібні люди і самі страждають від своєї жадібності. Лікарі-психосоматологи вважають, що жадність є причиною багатьох хвороб. Захворювання шкіри в 5 разів частіше вражають жадібних, виразка шлунку, гастрити, хвороби шлунково-кишкового тракту зустрічаються в 4 рази частіше.

На думку лікарів всі хвороби починаються з заздрості і пристрасті до накопичення. Ми починаємо нервувати від того, що нам чогось не вистачає. Злимось - звідки і розлад сну, безсоння, неврози. Організм надміру виробляє адреналін - ось тут і починаються хвороби, страждає не тільки серцево-судинна система, а і весь організм. Відбувається збій імунітету, порушується гормональний баланс. Думаю, що така теорія має право на існування. «Всі хвороби від нервів…» 

Подивимось на прикладі. Після другої світової війни залишилось багато вдів з малими дітьми. Майже всі жінки тяжко працювали, бо треба було піднімати дітей. Моя бабуся була з трудодюбивоі заможної сімʼї. До війни в сімʼї було вдосталь їжі, велике господарство, достаток. І ось вона вдова з малими дітьми. Навколо неї такі ж вдови, але ж були і сімʼї, де з фронту повернулись чоловіки. І їм було набагато легше жити. Моя ж бабуся не могла змиритись з тим, що тепер її сімʼя не матиме того достатку, що був раніше і не могла змиритись, що в когось буде більше, краще… І вона працювала так, щоб було не гірше, а навіть краще, ніж в сімʼях, де був чоловік. І її тіло не витримало такого навантаженя - гормональний збій, втрата зору і онкологія. Ви скажете, що таких прикладів безліч, і це правда. Я ж - про хворобливе відчуття, що хтось поряд живе більш заможно, а насправді про заздрість, яка дуже рано забрала здоров’я, а потім і життя моєї бабусі. Інший приклад про чоловіка, який не міг бути меншовартісним в колі своїх колег, які мали заміські будинки, хороші автомобілі і інші атрибути заможної людини. Він заздрив всім, заробив на будинок і автомобіль не зовсім чесно, хизувався своїм будинком, газоном, садом. Захворів сам і захворіла донька… Жадність руйнує людину зсередини, псує стосунки в сімʼї. 

Слово Боже про заздрість Притча 28:22 «Поспішає до багатства заздрісна людина, і не думає, що прийде до неї нужда». Розмова про жадібність - непроста і не коротка. Я пропоную продовжити її в наступній статті, де розглянемо - чому жаліють для себе і як же боротись з жадібністю. (Далі буде)

Читайте також:  Харчова залежність, або обʼідання з точки зору психології

Про заздрість і гординю