Під час ходьби мозок людини робить “знімки” довкілля: результати нового дослідження

Довгий час вчені вивчали, як люди поводяться, проводячи експерименти в лабораторіях, де звичайні рухи учасників досліджень були істотно обмежені.

Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, докорінно змінює цей підхід. У цьому дослідженні було використано віртуальну реальність (VR), щоб побачити, як люди сприймають світ під час повсякденного дії, такої як ходьба.

Вчені з'ясували, що коли людина ходить, ритмічні рухи впливають на те, як нею сприймається світ довкола. З кожним кроком почуття навколишнього простору проходить через різні фази, ніби чергуючи "хороші" та "погані" моменти. Це означає, що коли людина гуляє і почувається спокійно та впевнено, мозок фактично робить багато "фотографій" навколишнього світу - і вони узгоджуються з ритмом кроків.

У психології вивчення зорового сприйняття стосується того, як наш мозок використовує інформацію, що надходить від наших очей, для створення картинки сприйняття світу.

Типові психологічні експерименти з вивчення зорового сприйняття включають у себе роботу у затемнених лабораторіях, де учасників просять нерухомо сидіти перед екраном комп'ютера.

Зазвичай, голови учасників експерименту фіксують за допомогою спеціальної підставки для підборіддя і просять реагувати на всі зміни, які видно на екрані.

Цей підхід відіграв неоціненну роль у побудові системи знань про людське сприйняття та основи знань про те, як наш мозок сприймає світ. Але ці сценарії далекі від того, як сприймається світ у повсякденному житті. Тому результати, отримані в лабораторних умовах, не завжди застосовуються до звичайного життя. Це як намагатись зрозуміти поведінку риб, спостерігаючи за ними виключно в акваріумі.

Вчені вигадали новий спосіб перевірити зір людей під час ходьби. Вони використовували бездротові окуляри віртуальної реальності, щоб учасники експерименту могли йти під час тестування.

Раніше деякі дослідники вже вивчали, як фізична активність впливає на наше сприйняття, але зазвичай використовували бігові доріжки або велотренажери. Але це дуже відрізнялося від повсякденної активності, як ходьба.

Для проведення експерименту було створено віртуальний ліс. Учасники могли йти і досліджувати його, а група вчених спостерігала за тим, як вони рухають головою при кожному кроці, щоб зрозуміти, як саме це впливає на зір.

Дослідники стежили за тим, як рухається голова учасників, тому що під час ходьби голова ритмічно піднімається та опускається. Коли обидві ноги на землі, голова знаходиться нижче, а коли вони роблять крок вперед - голова піднімається. Ці рухи використовували для того, щоб визначити на у якій стадії кожен учасник перебуває у своєму кроковому циклі. Також учасники отримали завдання на увагу під час ходьби. Вони мали швидко знаходити короткі спалахи на екрані. Порівнюючи, як вони виконували завдання з фазами крокового циклу, було виявлено, що візуальне сприйняття не відбувається послідовно. Воно змінюється, як кола на воді, з кожним кроком. Дослідники в ході роботи з'ясували, що залежно від того, на якій стадії був крок, учасники краще бачили зміни навколо себе, швидше реагували та приймали рішення.

Вчені в процесі експериментів і раніше помічали коливання зору, але в цьому дослідженні вперше вдалося пов'язати їх з ходьбою.

Коливання уповільнюються чи посилюються у такт крокам людини. У середньому, сприйняття було краще між кроками, але у різних людей ці ритми відбувалися в різний час. Це показує, як мозок і тіло співпрацюють, коли людина рухається у повсякденному житті.

У подальших планах – вивчення того, як ці ритми впливають на різні групи людей. Наприклад, у деяких людей із психічними проблемами може бути порушена і хода.

Запитань, на які слід шукати відповіді в наступних експериментах, ще багато. Наприклад, чи пов'язані сильніші коливання зору з більшою ймовірністю падінь? Чи відбуваються такі коливання при сприйнятті звуку? Коли найкраще передавати інформацію та реагувати на неї під час руху?

Вже отримані результати змушують задуматися про те, як ми сприймаємо світ навколо себе. Як мозок поєднує ритми сприйняття, щоб створити відчуття прогулянки? Ці питання раніше займали розум філософів, але тепер, завдяки технологіям, є шанс зрозуміти, як працює наша природна поведінка.