Вчені довели, що для розуміння людей потрібен допамін

Допамін, будучи ключовим нейромедіатором, відомий своєю значущою роллю в регулюванні систем задоволення та винагороди в мозку. Однак у людей з розладами, такими як хвороба Паркінсона або шизофренія, де спостерігаються аномалії в допаміновій системі, часто виникають труднощі з соціальними навичками, включаючи розпізнавання та інтерпретацію емоцій та психічних станів інших людей, що позначається як «теорія розуму».

Ці соціальні дефіцити можуть суттєво погіршувати якість життя, впливаючи на міжособистісні відносини. До теперішнього часу було неясно, чи викликані проблеми безпосередньо дисбалансом допаміну або іншими супутніми факторами. 

Нове дослідження, проведене вченими Віденського університету, результати якого були опубліковані в журналі PLOS Biology, демонструє, що дефіцит допаміну може безпосередньо викликати соціальні труднощі. Це відкриття припускає, що препарати, що впливають на допамінову систему, можуть бути ефективними в лікуванні соціальних проблем, пов'язаних з порушеннями допамінового балансу.

Як розповіла Б'янка Шустер, постдокторант в галузі когнітивної нейронауки та психології, Віденського університету, в дослідженні взяли участь 33 здорових людини. Їм було призначено препарат, що знижує рівень допаміну в певних областях мозку, шляхом блокування відповідних рецепторів. Учасники проходили тестування на здатність до теорії розуму двічі: після прийому препарату та після прийому плацебо. Порядок прийому був рандомізований.

“Результати показали, що прийом препарату знижував здатність учасників правильно інтерпретувати відеоролики з соціальними взаємодіями. Це свідчить про критичну роль допаміну в інтерпретації соціальних сигналів. Учасники, які гірше справлялися з завданням, також відчували труднощі з розпізнаванням емоцій”, - розповіла Б'янка Шустер.

За словами вченої, дослідження припускає, що допамін може регулювати соціальні когнітивні здібності через систему винагороди, спонукаючи нас звертати увагу на соціальні сигнали. Також виявлено, що дефіцит допаміну може ускладнювати інтерпретацію рухів інших людей, що пов'язано з руховими порушеннями, характерними для хвороби Паркінсона.

Дані результати поглиблюють розуміння нейрохімічних механізмів соціального пізнання та можуть сприяти розробці нових терапевтичних підходів для лікування соціальних дефіцитів у людей з розладами допамінової системи. У майбутньому це може допомогти не тільки пацієнтам з хворобою Паркінсона та шизофренією, а й з іншими захворюваннями, пов'язаними з дисбалансом допаміну, такими як хвороба Гантінгтона або синдром Туретта.