Виявлено зв'язок між втратою слуху, використанням слухових апаратів та ризиком розвитку психічних захворювань

Втрата слуху є поширеним явищем серед літніх людей, яке може значно впливати на якість їхнього життя. Дослідження останніх 10-15 років виявили зв'язок між зниженням слуху та погіршенням когнітивних функцій, що робить цю проблему актуальною в контексті нейродегенеративних захворювань, таких як деменція.

Зростаюча кількість досліджень підтверджує існування зв'язку між втратою слуху та підвищеним ризиком розвитку деменції. Одночасно з цим, дані вказують на можливість профілактики деменції за допомогою використання слухових апаратів, хоча деякі дослідження піддалися критиці через методологічні недоліки. 

Наукові дані свідчать про те, що використання слухових апаратів може уповільнити розвиток когнітивних порушень. Рандомізоване дослідження ACHIEVE, результати якого були представлені на Міжнародній конференції Асоціації Альцгеймера та опубліковані в журналі The Lancet, показало значне уповільнення когнітивного спаду у учасників, які використовували слухові апарати, порівняно з контрольною групою, що отримала лише медичну освіту.

Зв'язок між втратою слуху та когнітивним зниженням може бути пояснений кількома гіпотезами:

Когнітивне навантаження: втрата слуху збільшує навантаження на мозок, змушуючи його перерозподіляти ресурси для обробки слухових сигналів, що може прискорювати прояв когнітивних порушень.

Зміни у структурі мозку: тривала втрата слуху може сприяти атрофії мозку, оскільки знижена стимуляція прискорює деградацію нейронних зв'язків.

Соціальна ізоляція: зниження слуху може призводити до зменшення соціальної активності, що, в свою чергу, знижує когнітивну стимуляцію та сприяє розвитку деменції.

Дослідження щодо впливу слухових апаратів на профілактику деменції поки що не дають однозначних висновків. Незважаючи на підтвердження позитивного ефекту в окремих дослідженнях, ряд методологічних проблем ускладнює їх інтерпретацію. У дослідженні ACHIEVE спостерігалося значне зниження ризику когнітивних порушень у учасників з високим вихідним ризиком, однак для підтвердження цих даних потрібні подальші дослідження.