Щоденник Антона: Шлях до одужання

Привіт усім, хто читає цей короткий щоденник. Мене звати Антон, і я вирішив поділитися своєю історією боротьби з алкогольною залежністю. Цей шлях нелегкий, і я знаю, що не самотній. Моє рішення викласти ці записи зумовлене бажанням підтримати тих, хто також страждає від залежності, і показати, що зміни можливі.

Алкоголь практично зруйнував моє життя. Все починалося з невеликих сварок із дружиною, батьками, а закінчилося тим, що я підняв руку на свою маленьку доньку. Зрештою, дружина зібрала речі й подала на розлучення. Ось тоді я і зрозумів, що десь, виявляється, роблю щось не так…

Я почав вести цей щоденник за порадою психолога як спосіб відстежувати свої думки і почуття в процесі одужання. Він трохи хаотичний і десь непослідовний, але це якраз те, як я себе почував у процесі цього шляху. Тут ви знайдете не тільки мої успіхи і невдачі, а й роздуми про те, як я вчуся жити без алкоголю. Я сподіваюся, що мій досвід виявиться корисним або хоча б дасть матеріал для роздумів тим, хто відчуває себе загубленим і самотнім у своїй боротьбі. Дякую, що розділяєте цю подорож зі мною.

День 1: Визнання

Сьогодні я зробив перший крок, записався на прийом до психолога. Страшно зізнатися, але моя боротьба з алкоголем досягла точки кипіння. Я втомився ховатися та вдавати, що все в порядку. Сьогодні ввечері я не пив. Почуваюся напруженим, але рішучим. Сподіваюся, впораюся.

Перша зустріч із психологом пройшла чудово. Він виявився розуміючим. Ми говорили про мої поривання до алкоголю. Виявляється, більшість моїх поривів випити — просто виправдання. Влад (психолог) запропонував мені вести щоденник, щоб відстежувати думки і почуття. Сьогодні ввечері я почуваюся трохи самотнім, але щоденник допомагає.

День 30: Прогрес і перешкоди

Місяць без алкоголю. Я не можу повірити, що досяг цієї позначки. Минулого тижня було особливо складно. Стрес на роботі змусив мене хотіти випити, але я встояв. Психолог каже, що я маю пишатися собою. Ми працюємо над стратегіями подолання стресу, які не включають алкоголь. Я вчуся гуляти, коли почуваюся напруженим. Здається, це працює…

День 60: Глибоке занурення

Сьогоднішня сесія була важкою. Ми занурилися глибоко, щоб зрозуміти, чому я почав пити. У дитинстві в моїй родині завжди було багато напруження, і алкоголь здавався порятунком. Влад допоміг мені побачити, що я давно використовую «зеленого змія», щоб уникнути реальності. Зараз я вчуся справлятися з проблемами, стоячи обличчям до обличчя, без «рідкої втіхи». Це складно, але я відчуваю, що на правильному шляху.

День 90: Відкриття для себе

Не хочу багато писати. Дуже втомився на роботі. Але сьогодні я відчув, як моє тіло і розум дякують мені за рішення кинути пити. Я навіть завів нових друзів. Ми ходимо по барах, але замість того, щоб напитися, граємо в настільні ігри. Хтось із них п'є, звісно, і чесно кажучи, я все ще ловлю себе на думках про алкоголь, дивлячись на них. Я став більше займатися спортом.

День 120: Плани на майбутнє

Сьогодні ми обговорювали майбутнє. Влад каже, що важливо мати план на випадок зриву, але також і цілі для мотивації. Я вирішив записатися на курси кулінарії. Хто б знав, що готування може бути таким захопливим? Це новий спосіб творчості для мене. Я з нетерпінням чекаю, що принесе наступний день, і знаю, що тепер у мене є інструменти і підтримка, щоб впоратися. Що б не сталося.

Завершуючи щоденник, хочу висловити подяку всім, хто був зі мною на цьому непростому шляху. Цей процес був не тільки одужанням від залежності, а й глибокою подорожжю всередину себе, переосмисленням своїх цінностей і пріоритетів. Були моменти сумніву і відчаю, але також радості і значних досягнень. Кожен етап цього шляху навчив мене цінувати життя без алкоголю і розуміти, як багато я можу дати світу, будучи тверезим.

Я продовжую йти вперед, застосовуючи уроки, які виніс з цього досвіду, і буду намагатися підтримувати тих, хто бореться з подібними проблемами. Не існує остаточного "зцілення" від залежності; є тільки постійна робота над собою і підтримання здорового способу життя.

Цей щоденник — свідчення моїх випробувань і перемог. Якщо він допоможе хоча б одній людині відчути себе менш самотньою або надихне на перший крок до одужання, значить, моя місія виконана. Усім бажаю миру, любові та сили продовжувати боротьбу за життя, яку ви заслуговуєте.

І, так… Ми з дружиною знову вирішили жити разом.

Владислав Хасанов