Внутрішній критик і шляхи його приручення

Я постійно чую голос у своїй голові. Він не дає мені спокою, критикує, принижує та знецінює все, що я роблю. Я відчуваю, що він руйнує мене зсередини.

На першій сесії психолог запитав мене:

— Як звучить цей голос, коли з'являється?

— Він як суворий вчитель,, — почав я. — Завжди вказує на мої помилки і нагадує, що я недостатньо хороший.

— Коли він з'явився, можете пригадати?

— Здається, ще в дитинстві, коли я часто чув критику від батьків і вчителів.

— А зараз коли він з'являється?

Я замислився, не знав, що відповісти. Мені здавалося, що цей голос зі мною завжди.

Психолог запропонував мені вести щоденник, записуючи всі моменти, коли я його чую. Так, одного вечора, читаючи свої записи, я раптом зрозумів, що критик активізується в ситуаціях, коли я намагаюся зробити щось нове або важливе для мене. Я почав усвідомлювати, що він пов'язаний із моїми страхами, невпевненістю, і через тиждень повернувся на сесію з повним щоденником.

Ми по крихтах розбирали кожну ситуацію і негативну думку. Так, з кожною зустріччю я ставав усе більш усвідомленим. Психолог допомагав аналізувати ситуації, в яких голос був особливо гучним, і намагатися зрозуміти, що він хоче мені сказати насправді.

— Не потрібно ставитися до нього як до чогось поганого. Цей критик, як гіперопікуючий батько. Його дії не завжди адекватні, але поганого він для вас, скоріш за все, не хоче. Як він виглядає? Який вираз у нього на обличчі?

Закривши очі, я уявив чоловіка з суворим поглядом і указкою в руці. Він виглядав невдоволеним, ніби весь час шукав, за що мене покарати.

— А тепер спитайте, чому він такий суворий з вами, — продовжив Олексій.

Відповідь була несподіваною. Цей "учитель" сказав, що він лише хоче допомогти мені уникнути помилок і бути кращим. Я раптом зрозумів, що голос у моїй голові — це не ворог, а частина мене, яка боїться невдач і хоче захистити мене від болю. Але його методи були руйнівними.

Після цієї сесії я почав усвідомлювати, що можу змінити свої стосунки з цим голосом. Замість того, щоб боротися з ним, я вирішив спробувати зрозуміти його і навчитися співпрацювати. Я почав говорити з цим голосом, пояснюючи, що його методи застарілі і мені потрібна підтримка, а не критика.

Так, поступово, він почав стихати, ставати менш агресивним. І коли на роботі мені запропонували взяти проєкт, від якого я постійно відмовлявся через страх що «не впораюся», сталося диво! Я погодився!

Раніше я би почав панікувати, почувши критикуючий голос у голові, але цього разу я був готовий.

“Це великий проєкт, не помилися”, – сказав внутрішній критик, але вже без колишньої агресії.

“Так, це великий проєкт, – погодився я. – Але ми впораємося. Давай подумаємо, як краще підготуватися”.

Я знав, що впораюся, тому що тепер у мене була підтримка – не тільки з боку психолога, але і всередині себе. 

Бачачи прогрес, якого я досяг, я відчував глибоке задоволення від своєї роботи над собою. Я став не тільки успішним професіоналом, але й гармонійною особистістю, здатною приймати себе і справлятися з будь-якими викликами. 

Історія моєї боротьби з внутрішнім критиком стала надихаючим прикладом для мене самого, показуючи, що навіть найглибші страхи можна подолати, якщо мати мужність зустрітися з ними віч-на-віч.