ЯК ВІД'ЄДНАТИСЯ ВІД МАМИНИХ СТАНІВ?

Коли ми говоримо про сепарацію від мами, маємо на увазі не стільки відділення від реальної людини, скільки від внутрішніх станів. Тих станів, які в нас так чи інакше пов'язані з образом мами — справжнім і колективним, архетиповим, культурним.

Наприклад, стани, які ми переживали в дитинстві поруч зі своєю мамою, або відчували, що переживала вона. Можливо, фантазували, що вона щось переживала (грань між реальністю та фантазією часто розмита).

Важливі також міфи, які ми ввібрали. Наприклад, хто така мама, як вона має до нас ставитися, а ми до неї... Ми живемо в культурі, де існує міф, що материнство — це щось священне. Мама хороша, і дитина має її любити. З іншого боку, з розвитком психології почали багато говорити про батьківські помилки та про те, як це псує дітям життя. Це формує ще один міф — про те, що батьки жахливі, а мами пригнічують, не дають дитині жити власним життям.

Різноманіття цих образів, наративів, фантазій тощо формує всередині нас материнський комплекс — набір певних станів, образів, які ми проживаємо.

Щоб глибше зрозуміти цей процес, уявіть, як сприймає світ немовля. Дитина не сприймає його як світ цілісних об'єктів. Її світ — це якісь згустки енергії, стани. Наприклад, мама в гарному настрої — одне світло, енергія, а мама в депресії — інше. Це сприйняття схоже на екстрасенсорне: дитина відчуває енергетичний світ, тобто світ станів. Ці стани стають базовими в її психіці, у неї формується схильність до них.

Розповім справжній кейс однієї клієнтки. Ми працювали з нею якийсь час, після чого їй наснився сон. 

Снився батьківський дім, у якому вона виросла. Вона піднялася на горище будинку й потрапила у простір, що нагадує грецький театр. У театрі було дві великі кам'яні фігури — жінки та чоловіка. Клієнтка стала поруч із ними та сказала чоловікові: «Я кохала тебе, а ти кохав її, тому я маю себе вбити!». Уві сні вона говорила з якимось надривом, пафосом і навіть відчула той біль... І раптом вона помітила, що осторонь стоїть її мама. У цей момент вона зрозуміла, що мама — автор цієї п'єси чи трагедії.

Сон показав материнський комплекс, внутрішній сценарій. Як розвивалося життя жінки з таким сценарієм? Нескінченні любовні трикутники. «Я кохала тебе, ти кохав її, тому я маю себе вбити» — це ключові стани, які клієнтка проживала в різних стосунках і різних ролях у своєму житті. Це — внутрішні сценарії всередині її материнського комплексу. 

У цьому трикутнику не може бути щастя у жодній ролі: ти страждаєш, бо хтось убив себе через тебе; коли тебе люблять, ти любиш іншого.

Дівчина також згадала, що в певний період життя у неї були стосунки з хорошим стабільним чоловіком, він її кохав... Проте десь на третій рік їхніх взаємин у клієнтки почали з'являтися фантазії про те, як вона, наприклад, приходить додому та застає свого чоловіка з іншою жінкою. Клієнтка при цьому плаче, і не розуміє, як він міг так вчинити... 

Чому в її голові прокручувалися подібні сцени? Так працює комплекс: навіть якщо зовні все добре, всередині з'являються якісь фантазії.

В European Psychology School працюють із материнським комплексом за допомогою 4-крокової моделі трансформації внутрішніх станів. 

1. Усвідомлення. Моя клієнтка здійснила цей крок завдяки сну.

2. Моделювання. Дівчина не хотіла проживати своє життя у любовних трикутниках. Це був сценарій її матері. А який сценарій був саме її? Що вона хотіла?

На цьому етапі необхідно відповісти собі на запитання: «А як я хочу, щоб усе відбувалося?».

3. Усвідомлення у моменті або вихід зі сценарію. Клієнтка зробила цей крок, коли зустріла нового чоловіка, пішла з ним у ресторан і їй здалося, що він дивиться на іншу. У цей момент вона зупинила себе, усвідомивши, що знову створює свій світ за старою моделлю. Вона переключилася на нову модель, пригадавши, чого саме хоче (3 крок). 

4. Новий досвід. Цей крок людина робить тоді, коли в неї автоматично виникає нове сприйняття ситуації.

Кристина Кудрявцева