Як психолог може вплинути на ваш емоційний стан

Емоції щодня народжуються в лімбічній системі нашого мозку в ми не можемо цьому перешкоджати. Але ж є такі емоції (назвемо їх патогенними), які не тільки псують нам настрій, вони заважають нам продуктивно працювати, будувати гармонійні стосунки,роблять наше життя нестерпним. Накопичуючись такі емоції стають причиною наших соматичних захворювань. Найяскравішою такою емоцією є образа. Що таке образа? Це коли наші очікування не реалізуються так, як нам би хотілось. 

Перебуваючи у відрядженні там, де пройшло моє дитинство і багато років життя, мені завжди хотілось заїхати до брата, тим більше, що його будинок стояв біля дороги. І я заїжджала, правда без попередження. Ми дуже дружили, раділи один одному, мали спільні інтереси. Мені здавалося, що мені мають бути завжди раді. І ось один із багатьох моїх заїздів. 

Зустріли начебто і привітно, цукерки і коньяк прийняли без заперечень,запросили в вітальню. Розмови про політику, якою так цікавиться брат, про фермерство, яким він займається, про мінеральні добрива,дизельне пальне. Я слухала, запитувала,цікавилися тим, що він робить. Невістка сиділа поруч, майже мовчала - це її звична поведінка. Час плинув швидко і пора їхати додому- дорога далека. Брат вийшов провести до машини, сказав: « Ми тебе нічим і не пригостили, та в нас і немає нічого». На що я йому відповіла: « А коли в Вас було щось? Якби брат Наталки заїхав - вона знайшла б чим пригостити». О! Моя прямолінійність… Я образилась. Так, образилась на те, що не запропонували хоч би каву - я ж в дорозі. Як можна не розуміти, що людина з дороги, можливо і голодна. В домі завжди є сало, яйця, хліб, картопля, чай чи кава.Чому вони так себе поводять? Рівень культури,відсутність емпатії, жадність? Але на що я образилась? Я ж заїхала не повечеряти. Я так хотіла поговорити і про себе також. Але ж моєю роботою і сімʼєю не цікавились. Брат радий був говорити про своє в деталях і подробицях. Мої очікування не виправдались. І все ж таки, що я очікувала? І образилась не тому, що не пригостили- це на поверхні. Я хотіла, щоб поцікавились моїм життям, як я живу, моєю сімʼєю. Ні не поцікавились. Чому? І чому я так хотіла бути почутою? І чому хотіла, щоб саме брат поцікавився? 

Брат старший за мене на 7 років. Він завжди був для мене авторитетом. Закінчив інститут, займав керівні посади, був прикладом для наслідування. Батьки вважали, що в мене невдалий брак. Їх надії що до мене не виправдались. Я відчувала себе меншовартісною на фоні брата. Після 40 років моя життя суттєво змінилося. Ми з чоловіком переїхали в велике місто, я стала керівником великої установи, публічною людиною. Я не помітила коли стосунки з братом змінилися. Я прагнула зустрітися, запрошувала в гості,для мене все було, як раніше. І ось ця образа. 

Зрозуміло, що образа моя, в мені. І як зцим жити? Мене це мучить. Чому брат так себе веде, чому він змінився? Щоб зрозуміти, треба стати на бік людини. З розпадом колгоспів, брат втратив роботу і посаду, але ж на майнові паї придбав сільськогосподарську техніку. Почав обробляти землю, спочатку тільки свої земельні паї, потім в односельців. Дуже хизувався цим, хоч і не все було успішно. Техніка була стара, діти допомагали нехотя, хоч гроші охоче брали. Діти живуть в місті і бажання батька зайнятись фермерством не поділяють. Стосунки з батьком досить прохолодні. Брат з дружиною відмовляють собі в покупці нового одягу, лікуванні та відпочинку. Будинок давно потребує ремонту, нову машину віддав сину. Сам їздить на «копійці». Дуже хворобливо сприймає успіхи молодших односельців, які також обробляють землю і мають кращі результати. Вже ніхто не потребує його порад і спілкування. Всі пішли вперед, а він залишився в тому успішному минулому, де він був шанований і авторитетний. Міг комусь допомогти і цим дуже пишався. Навіть я, яка колись так потребувала його допомоги і порад, була бідна і нещасна, тепер має гарну квартиру, автомобіль, в тому числі і службовий, публічність. Кожен приїзд - це нагадування про те, що він вже ніхто. Ось так. 

Чи співпали мої очікування з реальною поведінкою брата? Ні не співпали. Чому ж він так себе веде? Тому, що в нас різні життєві цінності. Тому, що він - це не я. 

Нейтралізувати образу можна по алгоритму, можна через опрацьовування психотравми. Все буде дієво. Психолог допоможе Вам несвідоме зробити свідомим. 

Отже - розглянемо по алгоритму. Описуємо ситуацію, яка склалася. Ручкою на папері. 

Далі: 

1. Як повинна була вести себе людина, щоб я не образилась? = Відповідаємо собі на це питання. 
2. Чому я хочу, щоб людина так поводилася? =Відповідаємо. 
3. Чому людина так повелася? Це ключове питання = Намагаємось стати на бік людини. Усвідомлюємо. 
4. Чи співпали мої очікування з реальною поведінкою людини? 
5. Чи знала людина про мої очікування? = Важливо озвучити. 
6. Чому людина веде себе не так, як я хочу? 
7. Чи визнаю я цю людину такою, якою вона виявилася? 

Хуух… Звичайно ж можна справитись і самотужки, але на початку Вам необхідне « дзеркало». Хтось має задавати запитання, « підсвічувати» і це має бути експерт, психолог.