Вітаю, Ріто!

Важливо розуміти, що твоя реакція на ситуацію в дитинстві є цілком нормальною. Діти, які ростуть у нестабільному середовищі, часто розвивають захисні механізми, щоб впоратися зі стресом, а потім (здебільшого) ці механізми залишаються активними в дорослому житті.

1 - Те, що ти визнаєш ці почуття та переживання - вже є першим кроком до змін. 2 - Спробуй проговорити це, або з близькою людиною або з психологом. Поділися своїми почуттями. Часом, навіть розмова може допомогти тобі краще зрозуміти себе і свої емоції. Це може допомогти тобі структурувати свої переживання. 3 - Спробуй розібратися, як твоє дитинство вплинуло на твоє сьогодення. Почитай відповідну літературу, статті або переглянь фільми (мультики) про дитячі травми та їх вплив на доросле життя. Зараз такої інформації дуже багато.

Постав собі за мету зараз, у дорослому житті, стати гарною, хорошою підтримуючою батьківською фігурою для своєї внутрішньої дитини! Дбай про своє фізичне та емоційне здоров’я, дозволяй собі відчувати різні емоції, дозволяй собі помилятися, дозволяй собі проявлятися.

Раджу все ж таки звернутися до фахівця, який допоможе тобі опрацювати травму, змінити негативні установки, а вже потім навчитися взаємодіяти з іншими людьми.

Пам'ятай: Ти не відповідальна за те, що сталося в твоєму дитинстві. Ти сильна і здатна подолати ці труднощі.

Бажаю успіхів!

Записатися на консультацію до цього психолога

Вітаю Ріта! Дякую, що поділилися своєю історією. Те, що ви переживаєте, дуже зрозуміло, і ваші почуття мають сенс, особливо якщо ви виросли в умовах постійного конфлікту та браку уваги до ваших потреб. Дитинство формує наші базові уявлення про себе та світ, і, на жаль, якщо тоді нам не вистачило любові чи підтримки, це може впливати на нас і в дорослому віці.

Ваш страх зробити щось не так - це природна захисна реакція, яка, можливо, сформувалася, щоб уникати критики чи осуду в дитинстві. Але зараз ця реакція може заважати вам жити повноцінно та будувати стосунки.
Дозвольте собі відчути ті емоції, які вас турбують. Ви маєте право на свої почуття, навіть якщо вони болючі.
Спробуйте помітити, коли ви починаєте себе критикувати. Запитайте себе: "Чи це мій власний голос, чи, можливо, я чую критику з минулого?"
Маленькі кроки можуть допомогти вам відчути більше свободи. Наприклад, спробуйте зробити щось "не ідеально" і подивитися, що станеться. Часто ми перебільшуємо очікування осуду.
У вашому випадку важливо знайти безпечний простір, де ви зможете говорити про свої переживання. Терапія допоможе вам дослідити ці дитячі травми, навчитися їх проживати та відпускати.
Пам’ятайте, що ви не самі в цьому. Ваша відкритість - уже великий крок вперед.

Записатися на консультацію до цього психолога

Ріта, вітаю!
Дякую, що поділилися вашою ситуацією. Розумію, як це складно жити, коли в голові часто звучить критикуючий голос, який заважає реалізації.
Відносини з батьками закладають основу всіх стосунків у нашому житті та відношення до життя. Навіть коли вони говорять між собою і це не стосується дитини, але вона бачить це, то в цей момент дитина теж може додавати цей досвід до своєї психіки.
Батьківська фігура може бути критикиючою або підтримуючою, в переважній більшості. Яка вона буде залежить від того якими були батьки та інші значимі люди у житті дитини.

Коли сформувалася критикуюча батьківська фігура, то краще працювати з нею в терапії з психологом, який допоможе сформувати підтримуючу фігуру та укріпити дорослу частину. Цей процес потребує часу, адже багато років головною була критикуюча фігура, але це можливо.

Що можна робити самостійно:
- Почати відслідковувати, а чий голос на даний момент вас критикує? Хто це мама чи тато, чи хто інший? Після усвідомлення, нагадувати собі, що ви вже доросла і самі можете приймати рішення.
- Напишіть список «Моя ідеальна мама (тато)» та почніть фантазувати: Якби вони відреагували? Щоб вони сказали в даній ситуації? Як би проявили підтримку?
- Написати список своїх досягнень та присвоїти їх собі. Це допоможе побачити, що багато чого ви робили достатньо добре. Заведіть собі звичку записувати кожного дня чи тижня, а що ви зробили добре та чим ви пишаєтесь, щоб більше фокусуватися на позитиві.
- Перестати порівнювати себе з іншими та дозволити бути собі неідеальною. Пробачати себе за помилки, адже помилка – це лише частина розвитку.
- Коли з’являється страх осуду (негативний сценарій), пофантазуйте, а що хорошого відбудеться, якщо ви це зробите. Таким чином ви покажите своїй психіці другий варіант розвитку подій, що може допомогти знизити тривогу та знайти рішення.
- Розвивати в собі фігуру дорослого, який опирається на факти та рішення, що допоможуть ефективно діяти «тут і зараз».
Обирайте те, що вам більше всього відгукується. Маленькі щоденні кроки допомагають отримати великі зміни.

Успіхів на вашому шляху!

Записатися на консультацію до цього психолога