Тривожність у підлітків: як розпізнати та допомогти

Відчуття тривоги є нормальною частиною життя і може торкнутися будь-кого. Але якщо підліток часто відчуває напругу, нервозність або збудження, які заважають зосередитися в школі, спілкуватися з друзями й насолоджуватися життям, це червоний прапорець для батьків про те, що дитині потрібна допомога. 

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), 3,6% підлітків віком 10–14 років і 4,6% підлітків віком 15–19 років відчувають тривожний розлад. Порушення емоційної рівноваги може серйозно впливати на їхні соціальні та академічні досягнення, самооцінку й загальний добробут. Якщо вчасно не надати тінейджеру відповідну психологічну допомогу, це може підірвати його ментальне здоров'я, привести до депресії, проблем з поведінкою, вживання психоактивних речовин і навіть самогубства.

Тривожні розлади — це загальний термін, який позначає фобії, панічний розлад, тривогу розлуки, соціальну тривогу та генералізовані тривожні розлади. Вони є одними з найрозповсюдженіших проблем, з якими стикаються підлітки.

Дані National Comorbidity Survey Replication показали, що більшість тривожних розладів починаються у середньому віці 11 років. Проблема може торкнутися підлітків з усіх демографічних груп — мешканців сіл та міст, школярів та студентів коледжів, хлопців і дівчат. Хоча, як правило, у дівчат тривожність зустрічається частіше.

Тривожність може бути спричинена багатьма факторами, серед яких:

• генетика, спадковість та особливості темпераменту;
• психосоціальні чинники, такі як стосунки з однолітками, сімейні проблеми, булінг, труднощі у навчанні;
• фізіологія: гормональні зміни під час підліткового розвитку можуть збільшити рівень стресу та занепокоєння;
• вплив соціальних мереж та особливостей сучасного життя.

За даними дослідження Pew Research Center, у 45% підлітків соціальні медіа створюють почуття тривожності або страху пропустити щось важливе. Оскільки їхнє життя тісно пов’язане з віртуальною реальністю, підлітки часто сприймають кількість лайків, коментарів та підписників як оцінку своєї власної значущості. Також відчуття недостатності або незадоволеності собою може викликати порівняння з ідеалізованими акаунтами інших. Постійний тиск «соціальної успішності» призводить до тривоги через страх не відповідати стандартам або бути недостатньо популярним, що тільки поглиблює проблему. 

Часто тривожні підлітки виростають із тривожних дітей. Батьки могли не помічати проблему раніше, а з часом тривожність розвинулася та прийняла у підлітковому віці більш серйозні форми — від соціальної тривожності до панічних атак.

Є окрема категорія дітей, які через свій темперамент і характер мають несподівані та нерелевантні реакції на звичайні події та рутинні речі, як-от відвідування школи, вечірка, ночівля у подруги або поїздка до табору. Часто це проявляється саме на початку статевого дозрівання.

На відміну від молодших дітей, які схильні до занепокоєння з приводу зовнішніх речей (тварин, комах, темряви, монстрів під ліжком або чогось поганого, що відбувається з мамою і татом), підлітки частіше переживають за себе — свою успішність у школі чи спорті, про те, як їх сприймає оточення, про зміни у власному тілі. 

• Успішність

Часто занепокоєння розвивається через перфекціонізм або потребу довести батькам/вчителям/одноліткам свою цінність. Навіть коли батьки закликають дітей не хвилюватися через оцінки чи майбутній вступ до вишу, підлітки можуть відчувати сильний тиск, аби справдити їхню довіру.

• Ставлення оточення

Кожен підліток переживає через те, як його сприймає оточення та однолітки, тому часто стикається з виснажливою соціальною тривожністю.

• Власне тіло

Фізичні зміни підліткового віку є причиною дискомфорту для багатьох хлопців та дівчат. Хтось починає розвиватися раніше, хтось пізніше, і в обох випадках вони можуть почуватися не у своїй тарілці. Дівчата більш чутливі до особливостей фігури, хлопчики — до зросту. Якщо 15-річна дитина ще не пройшла період статевого дозрівання й виглядає на 12 років, а її однолітки виглядають так, ніби їм вже по 19, це може глибоко вплинути самооцінку та впевненість у собі. 

Симптоми тривоги широко варіюються, від замкнутості й уникнення до дратівливості та конфліктності. Проте часто батьки навіть не здогадуються про проблеми дітей, тому що підлітки вміють приховувати свої думки та почуття. Психологи сервісу MOZHNA підготували перелік ознак, що можуть свідчити про появу тривожності.

1. Поведінкові:

• уникнення складних або незнайомих ситуацій;
• погіршення оцінок в школі;
• відмова від навчання;
• самоізоляція;
• уникнення громадської роботи;
• зміна харчових звичок;
• вживання психоактивних речовин. 

2. Емоційні:

• циклічні страхи та занепокоєння щодо рутинних складників повсякденного життя;
• дратівливість;
• проблеми з концентрацією уваги;
• надзвичайна сором'язливість;
• сильна чутливість до критики.

3. Фізичні:

• скарги на болі в животі або головні болі;
• болі в шиї, плечах і спині;
• пітливість;
• тремтіння та прискорене серцебиття;
• задишка й відчуття запаморочення;
• проблеми зі сном.

Тривожність має унікальний прояв у дітей та підлітків у порівнянню з дорослими. Підлітки можуть демонструвати більше поведінкових проявів тривоги, а не когнітивних чи свідомих. Наприклад, вони жаліються на фізичні скарги або соматичні симптоми, такі як біль у животі або голові, замість того, щоб розпізнати в цих проявах тривогу. 

Якими б не були прояви, зростання тривожності є справжньою проблемою для сучасної молоді. Тривожні підлітки (на відміну від тривожних дорослих) можуть використовувати рекреаційні наркотики, особливо марихуану, щоб впоратися зі своїм дискомфортом, бо вважають її кориснішою за алкоголь. Такий метод «самолікування» дійсно працює в короткостроковій перспективі, бо відключає частину мозку, яка викликає занепокоєння, тим самим притупляє тривогу та стрес. Але це не розв’язує проблему, тому що тривога зберігається, а підліток стає залежним від того, що приймає.

План дій для батьків при появі перших ознак тривожних розладів повинен виглядати приблизно так:

1. Консультація фахівця з метою діагностики та розробки стратегії лікування.
2. Координація процесу лікування.
3. Підтримка дитини до, під час та після подолання проблеми.

Діагностика

На первинному прийомі педіатр чи сімейний лікар запитає підлітка та його батьків про симптоми тривожності й про те, як ці симптоми впливають на повсякденне життя дитини. Щоб виключити інші діагнози, лікар проводить додаткові обстеження та може направити дитину до вузького спеціаліста — психолога або психіатра.

При оцінці тривожних розладів важливо враховувати диференціальну діагностику як фізичних (наприклад, гіпертиреоз, мігрень), так і психіатричних (наприклад, синдром дефіциту уваги та гіперактивності, психотичні розлади, нездатність до навчання) станів, які можуть мати спільні симптоми з тривожним розладом.

Лікування

Найбільш ефективними методами лікування тривожних розладів є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) та препарати СІЗЗС.

Когнітивно-поведінкова терапія має найкращу доказову базу для лікування тривожних розладів. Індивідуальні консультації з використанням КПТ фокусуються на зміні переконань дитини про свій страх та ситуації, що викликають тривожність. Групова когнітивно-поведінкова терапія також є ефективною для позбавлення тривожності у підлітків, бо надає можливість для моделювання різних ситуацій соціальної взаємодії.

СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну) — це антидепресанти, які найчастіше використовуються для лікування тривожних розладів у дітей. Дослідження показали, що комбінація КПТ і ліків протягом 12 тижнів дає позитивну відповідь у 80% дітей з тривожними розладами. 

Як і у випадку з будь-яким розладом психічного здоров'я, все, що підтримує загальний добробут та може покращити якість життя, є важливою частиною комплексного лікування тривожного розладу:

• регулярний сон;
• фізичні вправи;
• медитація;
• дихальні вправи;
• правильне харчування;
• зменшення дози кофеїну.

Загалом тривожність може бути хронічним станом, і деякі підлітки продовжують відчувати труднощі в багатьох сферах у молодому та дорослому віці. Однак діти, які отримували лікування, менш схильні до розвитку нових тривожних розладів.

1. Звертайте увагу на ознаки тривожності, бо діти можуть навіть не усвідомлювати їх самостійно. 
2. Розмовляйте з підлітками про потенційні стресові фактори. Намагайтеся бачити світ так, як бачать вони, і допомагайте їм знаходити способи впоратися з труднощами.
3. Пам'ятайте про очікування, які ви встановлюєте. Високі вимоги можуть допомогти дітям розкрити свій потенціал, але вони мають бути реалістичними. Крім того, підліткам потрібен час, щоб розслабитися, зайнятися хобі чи поспілкуватися з друзями.
4. Поговоріть з дітьми про те, як вони користуються соціальними мережами. Допоможіть їм критично оцінити вплив соціальних мереж на їхнє життя.
5. Підтримуйте відкритий діалог: слухайте дитину, не засуджуючи її почуття. Підлітки повинні відчувати, що їх розуміють. ​

Тривожність у підлітковому віці є поширеною проблемою, яка може серйозно впливати на якість життя. Однак вчасне виявлення симптомів та надання підтримки допоможе дитині впоратися з викликами цього періоду та уникнути довготривалих негативних наслідків.