Нещодавнє дослідження показує, що лише 5% лікарських засобів та методів лікування, які були протестовані на тваринах, стають ліками для людей. Про це повідомляє у результатах дослідження професор біостатистики та епідеміології Університету Південної Австралії Адріан Естерман.
Нові препарати, зазвичай, проходять тестування на мишах та щурах, перед тим як їх випробовують на людях. Результати цих досліджень на тваринах часто публікуються у ЗМІ, вбачаючи у них надію на те, що ці "дивовижні", "багатообіцяючі" відкриття колись стануть проривом у медицині і вирішать проблеми лікування важких хвороб у людей.
Однак, у нещодавньому дослідженні вчені з Університету Південної Австралії дізналися, наскільки мало з цих методів лікування, які тестують на тваринах, одержують затвердження регулюючих органів для застосування у людей, і в кінцевому результаті з'являються на ринку. Швейцарські, британські та австралійські дослідники виявили, що лише 5% методів успішно пройшли цей шлях, а на цей процес в середньому йде десять років.
Розрив пояснюється декількома факторами. Дослідження на тваринах, хоча і корисні для вивчення хвороб і пошуку потенційних лікарських цілей, не завжди можуть точно передбачити ефективність і безпеку лікувальних методів у людей.
Наприклад, деякі перспективні методи лікування деменцій, хвороби Альцгеймера, інсульту та раку успішно пройшли випробування на тваринах, але не продемонстрували таких же результатів у людей. Дослідники також виявили, що багато клінічних досліджень на тваринах були погано сплановані, що робить їх результати менш достовірними. Наприклад, багато з них не використовували “сліпі” дослідження, коли дослідник не знає, яка тварина отримала яке лікування, або не проводили рандомізацію тварин для лікування. У більшості досліджень брала участь недостатня кількість тварин для отримання надійних доказів ефективності лікування.
Дослідники також підкреслюють важливість поліпшення якості досліджень на тваринах і їхньої застосовності для клінічного використання у людей. Вони пропонують поліпшити методику досліджень, використовувати більш відповідні види тварин і оцінювати результати, які мають значення для пацієнтів. Ці кроки можуть допомогти зменшити розрив між доклінічними і клінічними дослідженнями і поліпшити розробку нових медичних препаратів. Наприклад, з 367 терапевтичних втручань, протестованих при 54 захворюваннях людини, лише 50% перейшли від досліджень на тваринах до клінічних випробувань на людях, 40% дійшли до рандомізованих контрольованих досліджень (фаза 3), а лише 5% отримали затвердження регулюючих органів.