Суб'єктивні історії

Я почав дорослішати, і разом зі мною зростали мої страхи. Уже в підлітковому віці я навчився не висовуватися. Якщо в школі щось виходило — відразу зупинявся, щоб не виділятися. Краще вже залишатися в тіні, ніж знову опинитися в лікарні або втратити когось із близьких

“Давайте уявімо, що діти підросли, у вас з’явилося більше часу для себе. Чим би ви зайнялися? Що б принесло вам справжнє задоволення?”

Я зрозумів, що використовую терапію не як інструмент для вирішення проблем, а як спосіб уникнути їх. Я чекав сесій, щоб не стикатися з реальним життям, щоб просто поговорити про нього, а не діяти

...Я вкрав гроші у найкращого друга, – вимовив я, не піднімаючи очей. Слова були важкими, як каміння, але вони вирвались назовні. – Я не знаю, як це сталося. Все було так раптово. Гроші лежали на столі, і я просто взяв їх

"Я... я вагітна", — сказала вона, нарешті зустрівшись зі мною поглядом. — Але справа в тому, що батько дитини не мій чоловік"

Мама заговорила першою. Її голос тремтів, очі були червоними від сліз. — Артеме, ну чому ти не сказав нам раніше? — спитала вона, і в її голосі звучали біль та розчарування. Я намагався пояснити, як мені було страшно, як боявся реакції, боявся втратити любов. Батько мовчав, але його обличчя виражало суміш гніву і нерозуміння. Він не міг прийняти, що його син — гей. Це суперечило всьому, у що він вірив

Олена почала розповідати про свої підозри. Її чоловік останнім часом проявляв надзвичайний інтерес до її фінансів. Він часто питав про зарплату, цікавився новими проєктами на роботі, навіть уточнював, які подарунки вона планує купити для своїх колег. На перший погляд, це могли бути просто прояви турботи та інтересу, але для Олени це стало тривожним сигналом