Суб'єктивні історії

"Я... я вагітна", — сказала вона, нарешті зустрівшись зі мною поглядом. — Але справа в тому, що батько дитини не мій чоловік"

Мама заговорила першою. Її голос тремтів, очі були червоними від сліз. — Артеме, ну чому ти не сказав нам раніше? — спитала вона, і в її голосі звучали біль та розчарування. Я намагався пояснити, як мені було страшно, як боявся реакції, боявся втратити любов. Батько мовчав, але його обличчя виражало суміш гніву і нерозуміння. Він не міг прийняти, що його син — гей. Це суперечило всьому, у що він вірив

Олена почала розповідати про свої підозри. Її чоловік останнім часом проявляв надзвичайний інтерес до її фінансів. Він часто питав про зарплату, цікавився новими проєктами на роботі, навіть уточнював, які подарунки вона планує купити для своїх колег. На перший погляд, це могли бути просто прояви турботи та інтересу, але для Олени це стало тривожним сигналом

“Іван розповів, що після сварки з дружиною, начальниця запросила його на вечерю, і він погодився. Вони поїхали до неї додому. У той момент він відчував, що це єдиний спосіб якось вивільнити злість на дружину за те, що вона йому не повірила”

“Я не хочу більше жити, – сказав я психологу на першій же зустрічі. В його очах я не побачив ані жалю, ані засудження. Це трохи заспокоїло мене”

Після сесії я закриваю ноутбук і залишаюся сидіти перед чорним екраном. Її обличчя і її слова все ще переді мною. Чому я так сильно реагую? Можливо, я починаю бачити в ній не тільки клієнтку? Ці думки не дають мені спокою

На наступній сесії я вирішую бути ще відвертішою. Надягаю сукню з глибшим декольте та роблю яскравіший макіяж. Під час розмови частіше посміхаюся, сміливо дивлюся йому в очі та відверто кокетую