Складний клієнт або Пригнічені емоції

Ігор — високий, впевнений у собі чоловік із приємною зовнішністю та спокійним голосом. 

- Що привело вас до мене? - Запитую я, налаштовуючись на роботу.

- Почуваюся розгубленим, - починає Ігор. - Начебто все є: хороша робота, сім'я, друзі. Але я не відчуваю задоволення. 

Я киваю, даючи зрозуміти, що слухаю уважно. Ігор розповідає про свою роботу, як досяг успіху, про сім'ю, про те, як намагається бути ідеальним чоловіком і батьком. У його розповіді все звучить ідеально, але я відчуваю, що чогось не вистачає.

З перших сесій Ігор почав справляти враження ідеального клієнта. 

Відкрито говорить про проблеми, уважно слухає рекомендації та логічно міркує. Але результату немає. Тільки через місяць я зміг помітити, що він ніколи не говорить про свої почуття та емоції. Усі розповіді Ігоря мають виключно раціональний характер. Він ніби уникає тем, пов'язаних із особистими переживаннями та емоціями.

- Давайте поговоримо про ваше дитинство. Чи були у вас важкі моменти чи події, які ви запам'ятали особливо яскраво? — питаю я на одній із сесій. 

Ігор змінюється в лиці та починає нервувати. 

- Навіщо повертатися до того, що вже пройшло? - З роздратуванням питає він.

- Добре, ми не поспішатимемо. Але я думаю, що це може бути важливим для вашого розуміння себе, - м'яко відповідаю я.

Наступні кілька сесій Ігор продовжував уникати розмов про минуле та свої почуття. Я зрозумів, що хоч би як я намагався, не можу пробитися через його психологічні захисти і мені потрібно змінювати підхід. 

- Давайте спробуємо наступну вправу, - запропонував я на черговій зустрічі. - Уявіть, що ви пишете листа самому собі в дитинстві. Що б ви хотіли сказати цій дитині? 

Ігор напружився, але взяв аркуш паперу і почав думати, що написати. Минуло кілька хвилин.

– Це складно, – каже він. – Я не знаю, що писати.

– Спробуйте просто висловити будь-які думки чи почуття, які спадають на думку.

Ігор знову задумався, написав кілька рядків і зупинився. У листі було написано: "Дорогий Ігоре, ти молодець. Продовжуй старатися, і все буде добре."

Це було типово для Ігоря – раціональний та стриманий лист. Я зрозумів, що техніка не спрацювала і сердився на себе, звинувачуючи в непрофесіоналізмі.

Наступного разу я запропонував Ігореві намалювати своє життя у вигляді дерева, де коріння символізувало б його минуле, стовбур – сьогодення, а гілки – майбутнє. Ігор почав малювати, і його малюнок виявився вельми символічним: потужне коріння, міцний стовбур і велика кількість гілок, але всі вони були однаково рівними і без листя. «Знову не те» — у розпачі подумав я. 

– Ігоре, що можете розповісти про свій малюнок?

- У мене міцне коріння, я твердо стою на ногах, але... здається, чогось не вистачає.

– А як думаєте, чого? – поцікавився я.

Ігор замислився, дивлячись на малюнок.

- Можливо, життя? Емоцій? - Невпевнено промовив він.

Я з полегшенням видихнув, бо ми нарешті підійшли до того, що дійсно важливо, і Ігор сам почав це усвідомлювати. Ми говорили, що могло призвести до такої картини життя. Ігор згадав моменти з дитинства, коли почував себе пригніченим та самотнім. Він розповів, що у дитинстві його часто принижували однолітки та навіть батьки. Для того, щоб вижити, він навчився ховати свої емоції. Ігор боявся, що коли покаже свої справжні почуття, його висміють. 

- Я все життя намагався бути ідеальним, - зізнався він. – Інакше мені здавалося, що мене не приймуть, не полюблять.

Це стало переломним моментом у нашій роботі. Я зрозумів, що справжня проблема Ігоря криється в його глибокому страху бути знехтуваним. Тепер моє завдання – допомогти йому прийняти свої емоції та навчитися висловлювати їх.

Ми почали працювати над тим, щоб зруйнувати захисні механізми та навчити його бути чесним із самим собою. Я запропонував йому вправи на самоаналіз та рефлексію, щоб він міг поступово звільнятися від своїх страхів. Ігор почав робити успіхи. Він став більш відкритим на сесіях, і я помітив, як поступово змінюється його ставлення до себе, оточуючих та якість життя загалом.

У процесі роботи з Ігорем я багато чого навчився сам. Цей випадок показав, наскільки важливою є емоційна складова в житті. Без неї, які б успіхи та атрибути успішності нас не оточували, все здаватиметься дріб'язковим, не важливим. 

Чому я використав саме ці техніки? Я почав із проективних технік, таких як лист самому собі в дитинстві. Це допомогло мені побачити, наскільки глибоко Ігор ховає свої емоції. Він звик придушувати їх, боячись бути вразливим. Малюнок дерева життя був наступним кроком: він дозволив візуалізувати його внутрішній світ і побачити, чого насправді не вистачає. Такі техніки допомагають обійти психологічні захисту клієнта та докопатися до суті проблеми.

Владислав Хасанов