Від нейронів до алгоритмів: роль психологів у розвитку штучного інтелекту

Психологія часто асоціюється з вивченням психічного здоров'я, але її вплив виходить далеко за межі цієї сфери. Як наука про розум, вона відіграла ключову роль у формуванні штучного інтелекту, надавши фундаментальні знання про когнітивні процеси, навчання та поведінку, які стали основою для розвитку ШІ.

Завдяки цьому впливу психологія не лише заклала основи штучного інтелекту, а й продовжує визначати його розвиток. Усвідомлення природи розуму дозволило не просто створити інтелектуальні машини, а й переосмислити саму концепцію інтелекту. Про це пишуть Кріс Ладлоу, доктор психологічних наук, викладач психології, та Арміта Зарнегар, доктор комп'ютерних наук, викладач, дослідники з Технологічного університету Суінберна.

Витоки сучасного штучного інтелекту сягають середини XX століття. У 1949 році психолог Дональд Хебб запропонував теорію навчання мозку, згідно з якою зв'язки між нейронами зміцнюються, коли вони активуються одночасно. Цей принцип став ключем до створення систем, що наслідують природні процеси навчання.

Натхненний цими ідеями, у 1950-х роках психолог Френк Розенблатт розробив перцептрон — першу штучну нейронну мережу. Її принципи роботи стали основою сучасних систем ШІ, де навчання відбувається не шляхом жорсткого програмування, а через адаптацію на основі отриманих даних.

У 1980-х роках Девід Румельхарт удосконалив концепцію перцептрона, запровадивши метод зворотного поширення помилки — математичний інструмент, що дозволив нейромережам покращувати свої результати завдяки механізму зворотного зв'язку. Цей метод, спочатку запропонований Полом Вербосом, відкрив для науки принципово новий підхід до розуміння інтелекту.

Робота Румельхарта 1986 року, створена у співавторстві з Рональдом Вільямсом та Джеффрі Хінтоном, ознаменувала початок ери сучасних нейронних мереж і стала основою для прогресу в галузі глибокого навчання.

У 2024 році Нобелівська премія з фізики була присуджена Хінтону та Джону Хопфілду за їхні дослідження у сфері штучних нейронних мереж. При цьому сам Хінтон, який має ступінь у галузі психології, підкреслив, що його робота базується на доробках попередників, серед яких особливе місце займає Румельхарт.

Сучасна психологія продовжує формувати майбутнє штучного інтелекту. Одним із найбільш складних завдань є створення ШІ, здатного до саморефлексії — вміння аналізувати та усвідомлювати власні мисленнєві процеси.

Засновник Microsoft Білл Гейтс зазначає, що сучасні ШІ-системи не володіють метапізнанням — концепцією, запропонованою психологом Джоном Флавеллом у 1970-х роках. Він пояснював її як здатність людини усвідомлювати власні когнітивні процеси. Через десятиліття ця теорія привертає увагу дослідників, які прагнуть створити ШІ нового покоління.

Психологія також пропонує ідеї для покращення адаптивності ШІ. Франсуа Шолле, спеціаліст із інформатики, наголошує на значущості текучого інтелекту — здатності вирішувати нові завдання без попереднього досвіду.

У 2019 році Шолле розробив тест ARC-AGI, заснований на принципах когнітивної психології, для оцінки здатності ШІ розв’язувати нові завдання. Наприкінці 2024 року модель o3 від OpenAI продемонструвала вражаючі успіхи у цьому тесті, що свідчить про значний прогрес у створенні більш гнучких інтелектуальних систем.

Одним із викликів розвитку ШІ залишається проблема пояснюваності його рішень. Спеціаліст з інформатики Едвард Лі, спираючись на роботи психолога Деніела Канемана, підкреслює, що вимагати пояснень від ШІ може бути ризиковано.

Канеман довів, що люди часто придумують раціоналізації своїх рішень постфактум, що не завжди відображає реальну логіку їхніх міркувань. Дослідження показали, що навіть суддівські рішення можуть залежати від зовнішніх факторів, таких як час останнього прийому їжі. Такий самий ефект може проявлятися і в ШІ-системах, що вимагає ретельного опрацювання методів інтерпретації їхніх рішень.

Психологія залишається недооціненою наукою, попри її ключову роль у розвитку технологій. Наприклад, у 2020 році уряд Австралії запропонував перекласифікувати її як гуманітарну науку, хоча її внесок у розвиток технологій і штучного інтелекту є очевидним.

У міру того, як ШІ стає невід’ємною частиною нашого життя, взаємодія між психологією, нейробіологією та штучним інтелектом стає дедалі важливішою. Дослідження психолога й нейробіолога Елеанор Магуайр показують, що мозок лондонських таксистів фізично змінюється під впливом їхньої професійної діяльності. Можливо, у майбутньому ми побачимо подібний вплив ШІ на людське мислення.

Усвідомлюючи роль психології у розвитку штучного інтелекту, ми відкриваємо шлях до гармонійного співіснування технологій і людського розуму, де машини не просто виконують завдання, а стають інструментами розширення наших когнітивних можливостей.