Чому ми не йдемо? Про нечутливість та внутрішнього критика

Піти від партнера тирана, нарциса, аб’юзера … можна. Можна піти й не повернутись в ті відносини з тією ж людиною. Але у 90% -95% випадків новий партнер буде таким самим.

Якщо нічого не усвідомити й не змінити . Змінюються лише декорації (партнери), а суть залишається. Чому?

Тому що психіка йде в те, що їй знайомо, відомо. Насправді, варіантів багато і все індивідуально. Але досить розповсюджений - це НЕЧУТЛИВІСТЬ! Вона може бути до чого завгодно.

Нечутливість до втоми, до спраги, до голоду, насилля, порушення кордонів. Іноді до всього одразу, бо якщо людина не відчуває, то не відчуває. 

Наприклад, пішли до стоматолога, зробили анестезію й не відчувається нічого. Приблизно так і в житті.

 Нечутливість до того моменту, коли треба сісти відпочити, чи попити, поїсти, зробити паузу, тощо.

Це можна також порівняти з гаджетом, який треба підзаряжати, щоб він працював, бо розряджений телефон, планшет, ноутбук НЕ ПРАЦЮЮТЬ! Так й з людиною, чутливість, що ось-ось вже треба на підзарядку, паузу, бо далі буде стоп, вона відсутня.

Цей “стоп” - вигорання, виснаження, хвороби.

Десь і колись, комусь ця модель поведінки допомогла вижити. Але зараз вона може  заважати жити.

Якщо ви пізнали себе, це класно! Бо усвідомлення чогось - це вже перший крок до змін. 

Ще одна з причин - в усіх нас є Внутрішній критик. Він говорить з нами приблизно такими фразами:

• куди ти лізеш? 
• та хіба в тебе вийде?
• то ж не для тебе.
• оце вигадав/вигадала!
• посиди та помовчи
• багато хочеш!
• кому ти така/ такий треба…

І так колись з нами говорили значимі для нас дорослі: батьки, бабусі, дідусі, вчителі, родичі… Час пройшов, і тепер вже ми дорослі, ззовні. Але в середині ці голоси періодично звучать так само, як колись, в дитинстві чи підлітковому віці. 

Звучать перед чимось новим та важливим. Перед тим, як хочеться щось змінити, зробити крок в нове, бо вже в існуючому нестерпно.

Перед тим, як почати новий проект, заявити про себе, виходити в соцмережі, чи поговорити з керівництвом про підвищення заробітної платні, або відверто з партнером про почуття, емоції, обов’язки, підтримку. Або про ціну консультації…

Внутрішній критик важливий, тому що це ризики і раціоналізм. Без нього ніяк. Але ж якщо слухати лише його, можна простояти на місці все життя, бути невдоволеним й нікуди не йти і нічого не робити для змін. 

Тож послухайте ще свого Внутрішнього адвоката, якщо він у вас є! Немає - заведіть!