Кожного разу на Новий рік і Різдво, коли ви повертаєтеся додому, все йде за старим сценарієм. Мама знову наполягає, щоб ви наділи «той самий светр», бабуся підсовує третю тарілку олів'є, а молодший брат у свої 30 все ще «випадково» підрізає вас на шляху до подарунків під ялинкою. Раптом виявляється, що ваше доросле життя з кар'єрою та іпотеками зникає — і ви знову підліток, який живе в кімнаті з постерами часів 2000-х. Чому сімейні свята кожного року перетворюють нас на дітей?
Відповідь на це питання дає професор соціальної психології Гері Каранцас з університету Дікіна. За його словами, причиною є сімейна динаміка, яка закладається ще в дитинстві. «Кожен у родині займає певну роль: старший — відповідальний, молодший — бешкетник, а хтось — вічний посередник у суперечках, — пояснює Каранцас. — І ці ролі автоматично повертаються до нас, як тільки ми потрапляємо в звичне оточення».
Новий рік і Різдво — час, коли ми не просто навідуємо рідних, а повертаємося в минуле. Професор Каранцас пояснює: наш мозок працює за принципом асоціацій. Ті ж запахи мандаринів, ті ж гірлянди на ялинці та традиційні сімейні застілля запускають механізми пам'яті. Ми несвідомо починаємо поводитися так, як у дитинстві.
«Ви можете бути успішним керівником, але вдома мама все одно запитає, чи наділи ви теплі шкарпетки, — каже Каранцас. — Сім'я сприймає вас через призму минулого, а ваша реакція на це цілком природна. Ми інстинктивно повертаємося до старих сценаріїв».
Святкова сімейна зустріч — це не тільки затишок і ностальгія, але й своєрідний стрес-тест на емоційну зрілість. Старі образи, дитячі суперництва та класичне «а ти пам'ятаєш, як…» спливають швидше, ніж пробка від шампанського.
Професор Каранцас зазначає: «Розуміння того, чому ми ведемо себе так, як у дитинстві, допомагає справлятися з ситуацією. Головне — зберігати самоіронію та нагадувати собі, що ви вже дорослий».
Ось кілька порад, як пережити сімейні свята:
Новий рік і Різдво — час, коли сім’я стає дзеркалом нашого минулого, теперішнього і майбутнього. Повернувшись додому, ми на мить бачимо себе старими — з тими самими ролями, але вже новими очима. Це нагадування про те, ким ми були, і можливість оцінити, як далеко ми зайшли.
Тож, якщо ви знову «отримали по шапці» за неубраний стіл чи «неправильно» нарізаний салат, пам'ятайте: це не машина часу, а сімейне чарівництво. І навіть якщо воно іноді дратує, без нього Новий рік не був би таким теплим і справжнім.
З наступаючими святами! І не забудьте шкарпетки.