Про гріхи «очима» психолога

Для чого люди брешуть, якщо є безліч способів сказати правду. Сучасний світ так влаштований, що практично будь-яка інформація є у відкритому доступі. Брехня в сучасному світі досить швидко викривається. І хоч брехня є гріхом всіх релігій, брехливих не поважають - люди постійно брешуть, в тому числі і самому собі. Чому ? Що спонукає людину казати неправду, бути лицемірним? 

Є патологічні брехуни і є ті, хто не терпить брехню і брехунів. Спробуємо розібратися. 

• Брешуть, щоб уникнути покарання. Така поведінка характерна для тих, кого в дитинстві за провину карали, можливо не завжди справедливо і не карали тоді, коли дитина замовчувала, або казала неправду. Ось і створився такий патерн поведінки. 
• Брешуть, щоб убезпечити себе на всякий випадок, думаючи, що буде покараний, якщо скаже правду. 
• Щоб викликати захоплення оточуючих. Потреба прихвастнути виникає в тих, кому потрібна любов, увага, якої немає в реальному житті і не достатньо було в дитинстві. 

Розглянемо на прикладі. 

В багатодітній сімʼї одна з сестер дуже брехлива, з дитинства. Їй постійно про це говорять, але її поведінка не змінюється. Говорить, що вона не брехуха, а фантазерка. Її фантазії про те яка вона успішна і які в неї розумні діти і таке інше. Але ж інші члени родини хоч і не такі «фантазери», але ж лицеміри, до того ж, щоб не говорити правду - просто замовчують. 

Варто сказати, що для іх мами нормою було сказати старшому синові, що вона його любить найбільше. Певно, що цим вона компенсувала провину за брак уваги і любові до старшого сина. Проте діти ж бачили, що слова матері часто не відповідають дійсності. Мама не для всіх дітей була однаково люблячою. 

Трансляція такої поведінки батьків, де слово розходиться з ділом породжує лицемірство. Скажите - виховання. Мабуть, що можна і так сказати. 

В аналітичній психології це пояснюється, як захисти вищого порядку. Це коли в дитини в більш дорослому віці відбувається когнітивний дисонанс від того, що поведінка батьків розходиться з їх словами. Це коли, щоб не наказали за провину - доводиться брехати. 

Пригадується моя давня колега, яка постійно брехала. В горбачовські часи тотального дефіциту, коли всі намагались «дістати» побутову техніку і хизувались новим холодильником «Мінськ»,чи пральною машиною «Ауріка» - вона говорила, що в неї вдома в упаковках стоять такі самі речі і не по одній. 

Коли я по-дружньому її запитала для чого вона бреше - вона відповіла, щоб не думали, що вона гірша за інших. Брехала вона не тільки по причині меншовартості, а на кожному кроці. Це псувало її стосунки з іншими людьми, але ж вона не змінювалась. В батьківській сімʼї панували подвійні стандарти - звідки і така поведінка.

• Брешуть,коли ніяковіють, щоб уникнути незручної ситуації і зберегти свій статус та самооцінку в соціумі. 
• Брешуть з метою зберегти конфіденційність. Часто це є оправданим. 
• Брешуть, щоб зберегти свій авторитет і владу, тоді, коли не вистачає мужності сказати правду про свою некомпетентність, чи небажання брати відповідальність. В нашому сьогоденні безліч прикладів з життя наших політиків всіх рангів. Це навіть стало нормою. 
• Брешуть, щоб привернути до себе увагу, викликати зацікавленість оточуючих. Ось тут має місце фантазія. Як правило це люди творчі, марнославні,яким завжди мало уваги та любові з боку інших людей. Вони потребують, щоб всі були в захваті від них, хвалили та схилялись перед ними. 

Прикладами можуть бути біографії наших «зірок» шоу-бізнесу, де мало правди, починаючи з псевдонімів. 

В кожного з нас також є такі знайомі. Не «зірки», але ж творчі люди, які придумують такі історії про себе і своє життя - заслухаєшся.

Наш мозок так влаштований, що, якщо разів десять повторити - фантазер уже сам вірить в свою історію. Брехнею є і маніпуляція. Цим успішно користуються політики і реклама. Але ця тема заслуговує на окремий розгляд. 

Звичайно ж із-за брехні появляється недовіра в особистих стосунках і на роботі. Це позначається на карʼєрі. 

Чи соромиться він коли його викривають? Можливо, але по іншому він жити не може. Так працюють захисти. І, якщо людина хоче змінити свою поведінку - в терапії це коректується. 

Хотіла б ще поговорити про «Брехню на благо». Чи є гріхом неправда, коли від матері приховують якою мученицькою смертю помер її син? Коли дружині не говорять, що в її чоловіка є коханка? Чи потрібна матері така правда? Чи витримає її серце і розум? Чи маємо ми право втручатись в чуже сімейне життя зі своєю правдою? Можливо дружина не хоче знати цю правду, бо не знає що з нею робити далі. 

В буддизмі єдине, що може виправдати брехню - це брехня во благо. 

Іудаїзм дозволяє спотворити правду тоді, коли необхідно заспокоїти людину в тяжку для неї хвилину. Дозволяє брати вину на себе, щоб спасти людину від ганьби. 

В ісламі також допускається брехня во благо, коли необхідно примирити людей. Але це обовʼязково потребує подальшого покаяння. 

В Нагорній проповіді сказано «Блаженні голодні та спраглі правди..» але ж Господь велів шукати правду «…будьте мудрими, як змії і простими,як голуби». 

Правда - це продукт нашого сприйняття, а ми часто буваємо субʼєктивними. Один і той самий факт може бути правдою для нас і тотальною брехнею для нашого співрозмовника. Або ще говорять «Правда посередині».

Важливо бути тактовним і не навʼязувати свою правду тим,хто не бажає її знати. Нещирість, лицемірство, перекручування - це те, що псує особистісні стосунки, підриває авторитет, занижує самооцінку. «Від брехні не помирають, але ж надалі не довіряють». 

Так може варто пропрацювати свої комплекси з психологом і повернути повагу до самого себе і довіру оточуючих? 

Фото: "Фокусник" (нідерл. De goochelaar) - картина нідерландського художника Ієроніма Босха або його учнів.