Про незалежність та внутрішнє рабство з точки зору психолога

Сьогодні такі часи, що ми змушені виборювати незалежність. І тут окрім територіальної незалежності можна говорити й про психологічну, адже фізичні й психічні процеси відбуваються схожим чином. 

Отже, що таке психологічна незалежність взагалі і як вона впливає на якість та продуктивність нашого життя? Непросте питання та спробуємо розібратися.

«Я все життя по краплі видавлював із себе раба», – писав російський класик Чехов. Здається, їм не допомогло. А як щодо нас?

Якщо говорити про рабство всередині нас, то хто цей раб, а хто господар? На скільки той господар жорстоко поводиться і не жаліє свого раба і чи можливо взагалі того раба звільнити чи лише зробити ціпок трохи довшим і слабкішим?

Перш за все – це наші страхи, що можуть паралізувати нашу волю, заважати нам приймати рішення і вмикати «негативне радіо» в нашій голові. Ми не можемо вільно рухатись, бо маємо "ланцюги", які змінюються залежно від обставин. І що це за ланцюги?

Завжди легше пересуватися знайомими стежками ніж проторювати незнайомі шляхи. Нам простіше дотримуватися вже відомих моделей поведінки, виконувати вже відомі дії і не ризикувати щось змінити. Ми боїмося втратити те, що маємо, хай і не зовсім воно подобається, але краще аніж нічого. І в такий спосіб ми самі себе заганяємо в неволю. Ми виконуємо певні ролі з дня в день, в які нас втягнула родина, суспільство, ми самі.

Іноді ми навпаки багато чого робимо, наш день розписаний по хвилинам, а якщо у календарі з’являється година вільного часу, терміново її чимось заповнюємо. І це знов таки з причини страху: втратити контроль, що ситуація раптом вийде з-під нашого впливу або ми не зможемо все передбачити.

Як не парадоксально, але страх успіху теж існує і він пов’язаний з тим, що ми можемо боятися відповідальності, яка з’явиться після цього, вимагатиме більше зусиль або критики з боку оточуючих. Можуть збільшитися вимоги до нас і наші власні вимоги до себе, тому ми залишаємося в полоні невдач, очікувань і лише робимо вигляд, що прагнемо досягти певних результатів.

А чи є ми рабами наших залежностей? Більш зрозуміло, коли мова йде про матеріальні залежності або гастрономічні. А психологічні? Виявляється, що ми залежні від схвалення інших людей, відповідності суспільним стандартам, зовнішнього успіху або відчуття перемоги. І що тут поганого, коли відчуваєш себе переможцем? – логічно запитати. 

Але ось тут і є наш "гачок" або "ціпок" – який образ краще підходить? Коли ми настільки заграємося в гру "досягати успіху", що починаємо "пропускати" саме життя, коли необхідність схвалення стає хронічним й бажання інших відчуттів ховається навіть не на другий, а на якийсь далекий план, коли звичка відповідати чиїмось вимогам стає головнішою, ніж бути собою.

Цікаво, що ми можемо залежати не лише від "хороших" відчуттів, але й від негативних. Ви звертали увагу, що дехто, яка б добра подія у них не сталася, обов’язково знайдуть в ній якийсь негатив, завжди є щось, що не так, не вистачило, недодали, недостатньо ... Це така хронічна потреба бути ображеним, приниженим, нещасним і це теж на рівні залежності.

Але найголовніше, мабуть, то рабство наших думок. 

Ми мислимо за шаблонами, прийнятими у дитинстві, нав’язаними суспільством або отриманими в результаті негативного досвіду. Ми крокуємо щодня однією й тією ж колією, навіть не замислюючись, що можна обрати інший шлях. 

Про що можуть бути ці наші стереотипи? Це переконання у власній неспроможності: «Я не зможу», «Це не для мене», «В мене немає шансів» і як результат – чергове підтвердження цього на власному досвіді. Також важливим «кайданом неволі» є негнучкість мислення, коли ми відкидаємо все нове, незвичне, ми навіть можемо бути не здатними сприймати, пробувати щось нове, тому що наш мозок реально з цим не впорається, захищаючи нас від змін. Крім того, сприйняття всього лише у чорних та білих кольорах теж не дозволяє нам шукати гнучкі рішення, бачити перспективи та альтернативи.

Ось і живемо у такому рабстві, не усвідомлюючи, що господарем є ми самі і лише ми самі можемо прийняти рішення стати вільними і незалежними.

Але внутрішня свобода не є чимось статичним. Це процес, постійна робота над собою. Що більше ми рефлексуємо, спостерігаємо за своїми думками та реакціями, тим ясніше бачимо, які з них належать нам, а які – нав’язані ззовні. Моменти, коли ми ловимо себе на повторенні життєвих ситуацій, розпізнаємо внутрішні обмеження є сигналами до змін. Ми починаємо ставити собі питання: «Чи дійсно це моє?», «Чи можу я обрати інший шлях?». І саме через таке усвідомлення починається звільнення.

Звільнення від внутрішнього рабства не відбувається миттєво. Це шлях, який ми проходимо крок за кроком. Важливо визнати, що ми завжди маємо вибір – як реагувати на ті чи інші події, які думки підтримувати, а які відпустити. Це вибір кожного дня, кожної миті.

У психотерапії чимало прикладів того, як людина починає розуміти, що її страхи та переконання формують «внутрішні кайдани». Один з найпоширеніших випадків – коли людина прагне змін, але щоразу, як з’являється можливість щось змінити, відступає через страх нового та невідомого. В процесі терапії ми вчимося розпізнавати цей страх, не уникати його, а зустрічатися з ним і поступово відпускати. 

Отже, психологічна робота зосереджена на кількох важливих аспектах:

• аналіз емоцій, що в результаті допоможе людині навчитися усвідомлювати свої емоції, розуміти їх походження та вплив на  життя і відповість на питання: «Що я відчуваю і чому?»;
• розуміння  мотивів своїх дій та міркувань, що  приводять до певних рішень та певної поведінки, даючи відповідь на питання:  «Чому я так роблю, що керує моїми діями?»;
• розвиток здатності приймати рішення, що відповідають власним бажанням, дає  відповідь на питання: «Що я хочу і як я можу задовольнити свої потреби?»;
• допомога поступово відійти від старих шаблонів мислення та поведінки й отримати  відповідь на питання: «Як я можу змінити звичні підходи, щоб розвиватися?»;
• оволодіння  навичками контролю над своїми думками та емоціями, що дає змогу відповісти  на питання: «Як я міркую і як я можу цим управляти?».

Ці навички є основою для досягнення психологічної незалежності та покращення якості життя.

Ми починали з того, що у зовнішніх та внутрішніх процесах є схожість і якщо метафорично – психологічна незалежність подібна до боротьби за територіальну свободу. 

Кожен з нас на своєму внутрішньому фронті змагається за свободу від «внутрішніх ворогів»: страхів, сумнівів, залежностей. Коли ворог намагається зламати нас зовні, ми зміцнюємо себе внутрішньо, адже саме там народжується справжня свобода. Але так само, як у нашій боротьбі за незалежність, ми маємо зброю – це наша усвідомленість, сила вибору і воля до змін.