Психологія ілюзій: як наш мозок підмінює реальність?

Грань між галюцинацією та реальністю набагато тонша, ніж ми звикли думати. Як пише видання The Guardian, наше сприйняття світу може бути набагато менш об'єктивним, ніж здається на перший погляд.

Коли ви востаннє галюцинували? «Схильність до візіонерства набагато більш поширена серед здоровомислячих людей, ніж зазвичай вважається», — зазначав у XIX столітті психолог сер Френсіс Гальтон. Якщо не враховувати наші яскраві й емоційні сни, виявляється, що ми всі більш вразливі до «бачення речей», ніж звикли вважати.

Дослідження показують, що близько 80% людей, які пережили втрату близьких, стикаються з відчуттям їхньої присутності. Хтось просто відчуває їх поруч, інші чують голоси, а деякі навіть бачать і спілкуються з померлими. Візуальні галюцинації можуть виникати й у людей, які втрачають зір: до 60% з них стикаються з так званим синдромом Шарля Бонне, який може проявлятися у вигляді неймовірно деталізованих образів — від абстрактних візерунків до фігур у старовинному вбранні.

Ілюзорні образи виникають не лише в сфері зору. Приблизно один із десяти людей чує голос, який здається зовнішнім, але насправді генерується мозком. В одного зі 100 це відбувається регулярно — і це не завжди пов'язано з психічними розладами. The Guardian зазначає, що такі явища можуть бути невід'ємною частиною роботи нашої свідомості, оскільки сприйняття світу — це процес, значною мірою заснований на прогнозуванні.

Сучасні дослідження мозку показують, що галюцинації й усвідомлені образи активують одні й ті ж сенсорні зони. Це означає, що наше сприйняття й уява мають набагато більше спільного, ніж ми звикли думати. «Ми схильні вважати, що сприйняття йде ззовні всередину, але насправді воно рухається зсередини назовні», — зазначає експерт Аніл Сет.

Якщо сприйняття є настільки суб’єктивним, то як ми можемо відрізнити реальність від ілюзій? The Guardian звертає увагу на дослідження в галузі штучного інтелекту, зокрема на генеративно-змагальні моделі. Наш мозок працює подібним чином: його передня лобна кора відіграє ключову роль в оцінці того, чи є те, що ми бачимо або чуємо, реальністю чи плодом уяви.

Але якщо сприйняття — це контрольована ілюзія, можливо, наші фантазії та сни можуть бути джерелом справжнього прозріння. The Guardian наводить приклади з історії науки: хімік Фрідріх Кекуле описав молекулярну структуру бензолу після сну про змій, які кусають себе за хвіст. Дмитро Менделєєв побачив таблицю хімічних елементів уві сні. Альберт Ейнштейн уявляв, як виглядає простір для людини, яка рухається зі швидкістю світла.

Наш мозок — це складна система, що балансує між сприйняттям, уявою та розумінням реальності. Як радив Кекуле: «Навчімося мріяти, джентльмени, і тоді, можливо, ми пізнаємо істину».