Психологія випадковості: як орел чи решка змінює наше сприйняття

Здавалося б, проста гра – підкинути монетку. Орел чи решка – всього лише випадковість? Але що, якщо цей результат може змінити ваше ставлення до іншої людини? Уявіть: вам потрібно передати незнайомцю гроші. Ви не втрачаєте своїх коштів, а просто вирішуєте, скільки він отримає. Але перед цим – підкидання монети. Ваші результати збіглися? Чи ні? Чи впливає це на вашу щедрість?

Як показало дослідження за участю 1400 людей, навіть такий незначний момент, як однаковий чи різний результат підкидання монети, здатний вплинути на нашу поведінку. У новій статті, опублікованій в Proceedings of the National Academy of Sciences, вчені пояснюють, як випадковість може відігравати ключову роль у формуванні упереджень.

Раніше психологи вважали, що дискримінація виникає через соціальні фактори – переконання, цінності чи релігійні погляди. Однак експеримент з «мінімальною групою» показав, що достатньо випадкового розділення на групи, щоб викликати симпатію чи антипатію. Людей ділили за кольором одягу, за вибором між картинами Клее та Кандинського, за оцінкою кількості точок на зображенні – і навіть за результатом підкидання монети. Підсумок незмінний: ми тяжіємо до тих, хто «такий самий, як ми».

У нашому дослідженні учасники обирали між картинами, оцінювали кількість точок або підкидали монету, а потім передавали гроші незнайомцю. Єдина відома їм інформація – той зробив такий самий чи інший вибір.

Результат? Люди, які отримали однакові результати з незнайомцем, виділяли йому на 43,1% більше грошей. Це доводить: навіть випадковий збіг може змінити наше ставлення.

Нейрофізіологи вважають, що різниця викликає в мозку сигнал конфлікту і може провокувати негативні емоції. Навпаки, схожість – навіть випадкова – викликає симпатію.

Відомо, що люди схильні більше довіряти тим, у кого схожі ім’я чи день народження. Тепер ми знаємо, що навіть результат підкидання монети може відігравати таку ж роль.

Прийнято вважати, що упередженість пов'язана з расою, статтю чи національністю. Однак результати дослідження показують: особиста симпатія та антипатія можуть формуватися навіть без соціальних факторів – на рівні випадкових збігів.

Чи можна використати ці дані для боротьби з дискримінацією? Поки що це лише теорія. Але якщо традиційні методи боротьби з упередженістю зосереджені на руйнуванні бар'єрів між групами, можливо, новий напрямок – посилення випадкових точок дотику між людьми.

Чи може проста монетка стати ключем до усунення упередженості? Хто знає. Спробуйте підкинути – раптом відповідь вже у ваших руках.