Психологія насмішки: як сатира руйнує репутацію

У цифрову епоху, коли соціальні мережі, меми та відеоролики заполонили простір, сатира стала невід'ємною частиною нашого повсякденного життя. Але, як показує дослідження, опубліковане Американською психологічною асоціацією, цей інструмент гумору може бути значно небезпечнішим, ніж здається на перший погляд. Виявляється, сатира завдає репутації людини більшої шкоди, ніж пряма критика.

Дослідження, опубліковане в Journal of Experimental Psychology: General, доводить, що сатира не просто висміює, а й здатна дегуманізувати людину, перетворюючи її на карикатуру. Багато хто вважає сатиричний гумор лише нешкідливою розвагою, але насправді він може стирати уявлення про складну емоційну природу людини і зводити її образ до примітивних штампів.

«Найчастіше ми сприймаємо сатиру як легку гру слів, але важливо розуміти, що вона формує суспільне сприйняття», — зазначає провідний автор дослідження Хурія Джазаері, доктор філософії та доцент кафедри менеджменту в Університеті Санта-Клари. — «Одна сатирична ремарка може призвести до узагальнень, які зовсім не відповідають реальності».

Щоб зрозуміти, як саме сатира впливає на репутацію, дослідники провели серію експериментів. В одному з них 1311 учасників переглянули відеоролики на YouTube, що містили або сатиру, або пряму критику відомих особистостей — спортсменів, музикантів, телеведучих і бізнесменів. Відеоролики стосувалися, наприклад, дискваліфікації квотербека Тома Бреді через скандал Deflategate або витоку даних Facebook і Марка Цукерберга.

Результати здивували навіть дослідників: іронічні відеоролики сприймалися аудиторією як такі ж критичні, як і прямі звинувачення. Однак негативний вплив на репутацію був значно сильнішим саме у випадку сатири.

Інший експеримент з 373 учасниками, в якому використовувалися меми, присвячені судовому процесу Гвінет Пелтроу, показав аналогічні результати. Іронічні меми про її невдачу на лижах формували більш негативний образ, ніж просто критичні висловлювання.

В ще одному експерименті 299 осіб розглядали три варіанти зображення футбольного менеджера Жозе Моурінью: сатиричний мем, критичний мем і просто фотографію. Виявилося, що обидва мемні формати викликали негативну реакцію, але саме сатира завдала найбільшої шкоди репутації.

Цікаво, що навіть використання вигаданого імені та образу в тих же мемах (наприклад, замість Жозе Моурінью був представлений неіснуючий «Стів Рендалл») не змінило результатів: сатиричні версії продовжували руйнувати репутацію об'єкта.

Останній експеримент дав надію тим, хто став жертвою сатиричного приниження. Виявилося, що якщо після сатиричного контенту люди бачили позитивний момент, пов’язаний із персонажем, їхнє сприйняття його репутації пом’якшувалося. Це доводить, що навіть після насмішок репутацію можна відновити, нагадуючи про людські якості об'єкта сатири.

«Гумор, навіть у формі критики, важливий для суспільства», — підкреслює Джазаері. — «Але варто задуматися: чи не перетворюємо ми людину на стереотипну маску, чи не позбавляємо її людяності, видаючи карикатуру за реальність?»

Дослідження зосередилося на медійних особистостях, виключивши політиків, оскільки попередні роботи на цю тему давали неоднозначні результати. Крім того, дослідження стосувалося лише візуального сатиричного контенту — відеороликів і мемів, а отже, його висновки можуть не поширюватися на сатиру у текстах або аудіоформатах, таких як статті й подкасти.

Тож, перш ніж сміятися з чергового сатиричного ролика, варто задуматися: чи це справді лише невинний гумор? Чи ми стаємо свідками — і учасниками — руйнування чийогось іміджу?