Синдром присутності

У 1933 році британський дослідник Френк Смайт намагався підкорити Еверест. За якийсь час після початку підйому він помітив, що постійно відчуває поруч присутність когось іще, хоча його команда залишилася в таборі. 

Подібне відчуття неодноразове описували інші альпіністи, науковці та дослідники під час своїх експедицій. «Фантом янгола», «Фактор третьої людини», Синдром присутності — це явище має багато назв. На відміну від галюцинацій, людина не бачить нікого, але чітко усвідомлює чиюсь «присутність», що викликає сильні емоційні реакції.

Синдром присутності — це психічний стан, який виражається у суб'єктивному переживанню присутності якоїсь істоти або людини, попри відсутність чітких сенсорних або перцептивних доказів цього. Він часто виникає в екстремальних умовах, під час фізичного чи психічного виснаження, коли мозок шукає додаткові ресурси для виживання та концентрації, й може давати відчуття безпеки або, навпаки, страху.

Цей феномен намагалися пояснити науковці та літератори, як, наприклад, у 1902 році Вільям Джеймс у своїй книзі The Varieties of Religious Experience («Різновиди релігійного досвіду»). А Джон Гейгер в книзі The Angel Effect («Ефект янгола») називає такі фантоми янголами-охоронцями і як докази наводить історії про людей, яким вони допомогли вижити в скрутних ситуаціях, забезпечуючи, хоч і моторошне, але відчуття підтримки. 

Деякі люди стикаються з подібним досвідом під час так званого сонного паралічу, який відчувають близько 7% дорослих хоча б раз у житті. Це стан, коли людина раптово прокидається серед ночі й не може поворухнутися. При цьому є сильне відчуття, що хтось є в кімнаті, або навіть сидить поруч та тисне на груди, заважаючи дихати. Понад 50% людей з сонним паралічем повідомляють про те, що відчували ефект чужої присутності.

Вчені та психологи намагаються пояснити цей феномен з погляду науки, хоч і важко точно визначити, з чого складається відчуття присутності. Його не можна описати за допомогою п'яти фізичних відчуттів: дотику, зору, слуху, нюху чи смаку, тому це не галюцинація. Але це і не зовсім марення, бо не засноване на думках. Це майже як шосте почуття, яке в той момент здається дуже реалістичним. Як сказав про синдром присутності психолог та професор Даремського університету (Англія) Бен Олдерсон-Дей: «Це занадто порожньо, щоб бути галюцинацією, але занадто відчутно, щоб бути маренням».

Скоріш за все, причина виникнення синдрому присутності полягає у поєднанні фізичного та психологічного. Наприклад, в альпіністів і дослідників нестача кисню в мозку може спровокувати появу подібних фантомів. Крім того, є ще аспект виживання, тому цілком можливо, що розум якимось чином викликає в уяві присутність об’єкта, який допомагає впоратися з викликом.

Вчені провели ряд експериментів, які довели, що ефект присутності може бути спровокований тілесними сигналами. Наприклад, у 2006 році невролог Шахар Арзі та його колеги змогли створити «тіньову фігуру», яку відчувала жінка, чий мозок стимулювався електричним струмом. Фігура ніби дзеркально відображала положення тіла жінки. 

Експеримент 2014 року  показав, що порушення сенсорних очікувань викликає відчуття присутності у деяких здорових людей. Принцип експерименту полягав у тому, щоб обманом змусити людину відчути, ніби вона торкається власної спини, синхронізуючі її рухи з роботом позаду. Мозок вірить у це, а потім, коли синхронізація порушується, люди можуть раптово відчути, що поруч присутня інша людина.

Дослідження, проведені за останні 25 років, доводять, що синдром присутності може з’являтися не лише при сонному паралічі, а й при Хворобі Паркінсона, психозі, суїцидальних думках та при травмах. Це говорить про те, що фактором його появи (або посилення) можуть стати також психологічні проблеми.

Невролог Швейцарського федерального технологічного інституту в Лозанні Олаф Бланке разом зі своєю командою вивчив досвід 12 людей з епілепсією та іншими сенсорно-моторними розладами, які повідомили, що відчували синдром присутності. Аналіз показав у них однакове пошкодження трьох областей мозку: скронево-тім'яного з'єднання (TPJ), острівця і лобно-тім'яної кори.

Згадані експерименти та дослідження привели вчених до гіпотези, що однією з причин появи синдрому присутності є втрата відчуття меж нашого тіла. Через екстремальне фізичне навантаження, як у випадку з альпіністами, або психозом чи хворобою Паркінсона, інформація від наших органів чуття провокує появу особливого відчуття, що хтось є поруч, навіть якщо ми не можемо його бачити, торкатися або чути. 

Існує й інша теорія: так само як ми бачимо образи тварин чи людські обличчя в хмарах, можемо помітити людину, коли її немає. Тобто мозок робить обґрунтоване припущення про те, що там щось є.

Деякі люди більш схильні до появи відчуття чужої присутності, ніж інші. У своїх дослідженнях Алдерсон-Дей і його команда виявили, що жінки частіше стикаються з феноменом і з більшою ймовірністю вважають ці прояви тривожними або нав'язливими. Відчуття присутності також частіше зустрічається у молодих людей та пацієнтів з симптомами хвороби Паркінсона.

Ефект від «зустрічі» з фантомом залежить від наших особистих почуттів і переконань. Він може бути заспокійливим, бадьорливим чи мотивувальним, або викликати моторошний страх та параліч. Дехто інтерпретує ефект присутності з релігійного чи окультного погляду — янгол-охоронець, привид, дух померлої людини.

Синдром присутності, залежно від причин, може лікуватися за допомогою кількох підходів, які включають психологічну, медичну та самодопомогу. Ось основні методи лікування:

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Це один з найпоширеніших підходів, який допомагає пацієнтам розпізнавати й змінювати негативні думки та поведінкові реакції на відчуття присутності. КПТ часто використовується для лікування тривожних розладів, що можуть спричинити синдром присутності.

Антидепресанти або анксіолітики

У деяких випадках медикаментозну терапію призначають для зниження рівня тривоги, стресу або депресії, які можуть провокувати або посилювати синдром чужої присутності.

Експозиційна терапія

Ця методика допомагає пацієнтам поступово зменшувати страх і тривожні реакції на відчуття сторонньої присутності через контрольоване зіткнення з ситуаціями, що викликають тривогу.

Нейробіологічне лікування

Оскільки синдром присутності може бути пов'язаний з певними нейробіологічними процесами, в деяких випадках застосовуються методи корекції активності мозку, такі як транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС).

Допомога при синдромі присутності залежить від конкретних обставин і супутніх розладів, тому важливо звернутися до професійного психолога для індивідуальної діагностики та отримання рекомендацій.

Психологи платформи MOZHNA радять використовувати також техніки самодопомоги, такі як глибоке дихання, майндфулнес та медитацію. Вони допоможуть підвищити усвідомленість, знизити стрес, навчитися контролювати свої емоційні реакції та краще справлятися з тривожними відчуттями.

Синдром присутності та пов’язані з ним паранормальні фантазії викликали цікавість людей з незапам'ятних часів, що залишило слід у мистецтві, літературі та кінематографі. Різні культури трактували його по-своєму, створюючи легенди про духів, привидів або божественні прояви. 

У сучасній науці цей феномен є предметом вивчення психології та нейробіології, оскільки може бути пов'язаний із порушеннями в роботі мозку при деяких психічних розладах, а також з механізмами інтеграції сенсомоторних сигналів у кортикальних мережах, включаючи лобно-тім'яні та тім'яно-скроневі області кори.