Синдром розсіяної уваги

Джастін Тімберлейк, Вілл Сміт, Періс Хілтон, Джим Керрі… Цих зірок, крім успішності та популярності, об’єднує спільна проблема — в дитинстві їм поставили діагноз синдром розсіяної уваги. Попри дещо легковажну назву, це серйозний психологічний розлад, навкруги якого виникає багато непорозумінь. Хтось називає його черговою «модною хворобою», а деякі батьки, начитавшись непрофесійних статей та наслухавшись чужих порад, одразу «діагностують» у своєї дитини, маскуючи таким чином бунт та невихованість.

В статті дамо відповіді на основні питання щодо синдрому розсіяної уваги, або, як його називають психологи, синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ). А також проаналізуємо основні симптоми та методи його лікування.

Синдром розсіяної уваги — це психічний розлад, який характеризується неуважністю, гіперактивністю та імпульсивністю в такій мірі, що заважає вести нормальне життя. Людині з таким діагнозом важко сконцентрувати увагу та зусилля на конкретному завданні, бути зосередженою й організованою, діяти вдумливо та розважливо. Труднощі самоконтролю та гіперактивність не є наслідками поганого вихованням чи бажання бунтувати, це хвороба змушує людину поводитися таким чином.

* дані Центрів з контролю та профілактики захворювань станом на 2019 рік 

** джерело даних

*** джерело даних

**** джерело даних

СДУГ пов'язаний із ростом мозку та є дуже поширеним дитячим розладом розвитку нервової системи. За статистикою, в усьому світі 7,2% дітей у віці до 18 років мають синдром розсіяної уваги — такі дані отримали на основі метааналізу 175 досліджень. Що стосується українських реалій, то згідно з даними Центрів з контролю та профілактики захворювань, станом на 2019 рік близько 10% дітей віком 3-17 років (це приблизно 6 мільйонів осіб) мали ознаки цього розладу.

Показник дітей та підлітків в деяких країнах, які проходили лікування у зв'язку з синдромом розсіяної уваги,  за даними ВООЗ. 

Раніше вважалося, що на СДУГ частіше хворіють хлопчики. Але американський дитячий психіатр та доктор медичних наук Беннетт Левенталь на основі своїх спостережень стверджує, що у хлопчиків цей розлад найчастіше проявляється як надмірна рухова активність і імпульсивність, а у дівчат — через неуважність. Природно, що така хлопчача поведінка більше привертає уваги на тлі того, що дівчата краще себе контролюють, тому й складається хибна думка.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності не можна назвати однозначно дитячою хворобою: статистика свідчить, що близько 60% осіб, яким поставили цей діагноз у дитинстві, страждають через нього й в дорослому житті. Хоча часто про свою хворобу люди дізнаються саме лише подорослішав. 

Синдром розсіяної уваги є спадковим: з ймовірністю 50% дитині діагностують цей розлад, якщо він є у батьків, і з ймовірністю 30% — якщо на недуг хворіють старший брат чи сестра. Середня спадковість, яку виявили у 37 дослідженнях близнюків, становить 74% (див. зображення).

СДУГ складно виявити, особливо якщо головним симптомом є неуважність, або коли прояви не мають явно негативного впливу на життя людини. До того ж цей розлад дуже часто плутають з іншими захворюваннями, які мають схожі прояви.

Діти з cиндромом дефіциту уваги та гіперактивності важче, ніж інші, концентруються та контролюють свою поведінку. Вони не можуть всидіти на місці, а рішення приймають імпульсивно. Через це виникають труднощі під час навчання та у спілкуванні з однолітками. Сторонні люди, а часто й недосвідчені вихователі та вчителі, зазвичай сприймають їхню поведінку як прояв невихованості.

У дорослих СДУГ може заважати стосункам, погіршувати продуктивність та загальну якість життя. А стреси та інші психологічні проблеми ще більше ускладнюють прояви хвороби.

У п'ятому виданні текстової редакції Посібника з діагностики та статистичного обліку психічних розладів (DSM-5-TR) від Американської психіатричної асоціації (APA), виділяють три типи синдрому розсіяної уваги:

Кожен з них має свої симптоми, але є загальні ознаки, які проявляються у дітей та підлітків:

• забудькуватість;
• замріяність, заглибленість у свої думки;
• неуважне слухання;
• проблеми з концентрацією на завданні;
• дезорганізація;
• уникнення чи неможливість виконання завдань, що вимагають зосередженості;
• непосидючість та вередливість;
• надмірна балакучість;
• необережна поведінка;
• недбалість або недостатня увага до деталей;
• циклічність у помилках;
• проблеми у спілкуванні з іншими дітьми;
• непослідовність у діях чи під час виконання завдань.

У дорослих симптоми синдрому розсіяної уваги можуть проявлятися через:

• неспокій або відчуття внутрішньої напруги;
• нездатність закінчити завдання вчасно;
• дезорганізацію в повсякденному житті;
• труднощі з утриманням концентрації на завданнях або розмовах;
• схильність губити речі;
• намагання робити кілька справ одночасно;
• пошук швидких рішень;
• зниження продуктивності;
• труднощі з підтримкою стосунків.

Близько 75% дітей і дорослих серед інших ознак також мають проблеми зі сном.

Останнім часом кількість виявлених СДУГ у дорослих зростає у 4 рази швидше, ніж серед дітей. Вочевидь, це пов'язано з розвитком діагностичних методів і появою надсучасного обладнання, а також глибоким вивченням поведінки хворих. Що дозволяє адаптувати критерії психологічного розладу до різних вікових груп. 

Розвиток СДУГ пов’язаний з особливостями структури мозку, його функціональністю та хімічним складом. Достеменні причини таких змін на етапі розвитку мозку досі невідомі, хоча є дослідження, які свідчать про генетичну складову цієї патології.

Джерело: сайт https://gfmg.ua/ 

Крім генетики, появу синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, можуть спровокувати різні фактори (див.зображення).

Серед міфів про причини виникнення СДУГ, які не мають наукового підтвердження: зловживання цукром, довгий перегляд телевізора та негаразди в родині. Ці фактори не викликають появу синдрому, хоча й можуть погіршувати його прояви.

Діагноз СДУГ може поставити лікар первинної медичної допомоги, психолог, психіатр або невропатолог. Зазвичай фахівець проводить діагностичне інтерв’ю та вивчає наявність певних обов'язкових симптомів. Додатково використовуються психологічні тести та медичні дослідження, наприклад, МРТ головного мозку, нейросонографія, аналізи крові та ін. При дитячий діагностиці може знадобитися також розмова з батьками, вчителями чи вихователями, що дозволяє зрозуміти поведінку дитини в різних умовах та ситуаціях.

Підтвердження синдрому розсіяної уваги залежить від того, чи виконуються конкретні критерії: для дітей до 16 років — наявність 6 та більше симптомів, для підлітків від 17 років та дорослих — наявність 5 та більше симптомів. Крім того, є й інші вимоги:

• прояви кількох симптомів до настання 12 років;
• прояви кількох симптомів принаймні у двох різних місцях чи ситуаціях, наприклад, у школі та вдома;
• існують чіткі підтвердження, що наявні симптоми заважають нормально функціонувати в соціальному, шкільному або робочому середовищі;
• симптоми не можна поясняти наявністю інших психічних розладів в анамнезі.

Більш детальну інформацію про діагностику СДУГ ви можете отримати під час консультації у наших психологів.

СДУГ потребує комплексного підходу до лікування: від роботи з психологом до приймання ліків. Психологічна терапія допомагає краще зрозуміти свій стан та взяти контроль над ним. Це можуть бути такі методи, як: 

• когнітивно-поведінкова терапія (КПТ);
• методи подолання стресу;
• тренінг для батьків, який допоможе їм побудувати правильну реакцію та поведінку, щоб допомогти дитини нормально функціонувати та розвиватися.

Ліки при синдромі розсіяної уваги може призначати лише лікар. При такому діагнозі не працюють заспокійливі препарати та транквілізатори, навпаки, вони ще більше посилюють неуважність. Натомість стимулюючі препарати здатні знизити гіперактивність та імпульсивність, допомагають зосередитись. Доведено, що при правильному дозуванні вони на 70% покращують стан хворого. 

Дози, що призначають при СДУГ, зазвичай не викликають звикання, проте можуть мати побічні ефекти, такі як проблеми зі сном чи з апетитом. Крім того, лікар може призначити нестимулюючі ліки — самостійно або в комплексі з першою групою.

Позитивний вплив на прояви синдрому дефіциту уваги та гіперактивності має зміна способу життя (див.зображення).

Батькам, які виховують дитину з синдромом розсіяної уваги, варто максимально залучитися до її лікування. Для цього дотримуйтеся простих порад: 

1. Впровадьте у життя дитини чітке планування, дисципліну та розпорядок дня. 
2. Вільний час проводьте разом з нею, хваліть за найменші перемоги й позитивну поведінку та надавайте підтримку, навіть якщо вона не впоралась.
3. Не соромтеся обіймів та пестощів.
4. При дитині стримуйте своє роздратування та негативні емоції.
5. Обговоріть з вчителями та шкільною адміністрацією умови, в яких буде навчатися дитина зі СДУГ.

Жити з синдромом розсіяної уваги непросто ні дітям, ані дорослим. Проте, за умови отримання професійної допомоги життя можна максимально наблизити до звичайного — розвинути уважність, посидючість, соціальні навички тощо. Тож, не ігноруйте симптоми і пам'ятайте, що раннє звернення до фахівця покращує ваші шанси на ефективне лікування.