Психологія Дональда Трампа. Як йому це вдається?

Сьогодні, 6 листопада 2024 року, стали відомі результати, мабуть, найбільш очікуваних виборів у світі. Дональд Трамп здобув перемогу, набравши 277 голосів, що дозволило йому знову зайняти посаду президента США. Його опонентка, кандидатка від Демократичної партії та віцепрезидентка Камала Гарріс, отримала 224 голоси, не зумівши забезпечити перемогу. Ця перемога робить Трампа 47-м президентом Америки, і він стає першим за понад століття президентом, який повернувся в Білий дім ще раз.

Mozhna Journal поспілкувався з експертами-психологами про психологію самого Дональда Трампа, його психотип у типології Юнга та про те, як йому вдалося стати тим, ким він став.

Олена Рябцева, психолог, типолог, кар'єрний консультант: Ризик від ризику різниться, і якщо ми говоримо про Дональда Трампа, то весь ризик, на який він йшов, був виправданий. Це не був ризик заради ризику, це був ризик заради мети, те, що називають – “бачу мету – не бачу перешкод”. Це ті слова, які дуже підходять Трампу. І, окрім його внутрішнього посилу, роль зіграло оточення, рольова модель батька, сімейний бізнес – те, серед чого він виріс. Він буквально вбирав це повітря, цю манеру ведення бізнесу. І найголовніше, я вважаю, це його психотип, виходячи з якого він і діяв. Ризикуючи, він завжди закладав у цей ризик шанс на перемогу. А перемога дуже важлива для психотипу, до якого належить Дональд Трамп. Отже, перемога – це його ключова мотивація в житті, адже "хто не ризикує, той не п'є шампанського" і той не перемагає.

Христина Кудрявцева, віцепрезидентка Української Психотерапевтичної Ліги, генеральний директор Європейської школи психології, засновник сервісу Mozhna.space: І я додам від себе, що у випадку з Трампом можливість ризикувати і ризикувати по-крупному я б пов’язала з соціопатичною структурою. 

Я зараз не кажу, що Трамп соціопат. Я говорю про ті структури, які є всередині кожного, але у когось вони проявляються сильніше, у когось зовсім не проявляються. Так от, у Трампа є ці соціопатичні прояви, і в невеликих дозах вони дають можливість йти напролом. Коли людина іншої структури думає про ризик, у неї виникає страх: "раптом я підведу когось? А раптом я, наприклад, візьму мільярдний кредит і не зможу його повернути? Заберуть майно моєї сім'ї чи постраждає хтось ще". І це стримує. 

Що таке соціопатичні радикали? Соціопатична структура? Це мінімальне почуття провини у людини. І коли така людина думає про велику угоду, вона думає так: "окей, візьму я мільярд і не поверну. Ну і що? Я не почуватимусь винуватим". Саме це зменшене, приглушене почуття провини допомагає йти на ризик. І другий момент. Людині із соціопатичною структурою не важливо, що про неї подумають. Людина іншої структури думає: "а ось я ризикну, у мене не вийде, всі вважатимуть, що я невдаха", і це її зупиняє. А соціопатична структура говорить: "мені байдуже. Я йду і мені все одно", і це дозволяє йому ризикувати. Соціопатичні нотки Дональду Трампу допомогли і в його кар’єрі.

Олена Рябцева: Дональда Трампа ми відносимо до психотипу екстравертного відчувача. Що означає ця відчувальна функція? Екстравертне відчуття на провідній позиції, на першому місці? Ось це "бачу мету – не бачу перешкод", це про відчувачів. Якщо говорити про початок його будівельного бізнесу, то ми зрозуміємо, яким проривом було побудувати “Хаят”. Це бажання завойовувати, бажання показати, що він завоював, бажання розповісти про своє багатство, яке було здобуто, бажання домінувати, бути першим, бути в центрі уваги. У цьому сенсі Дональд Трамп є одним із яскравих представників, які знаходяться і живуть у своїй провідній функції. Ми розглядаємо дві сторони провідної функції, її позитивний і негативний прояв. Трамп, при всьому наборі сили, є яскравим прикладом чистої “відчувальної функції”, у хорошому сенсі.

Христина Кудрявцева: Психотип відчувача компілюється з нарцисичною структурою. Суспільство останніх п’яти років і до сьогодні було дуже нарцисичним. І ці гасла вважалися правильними. Ось “взяти і робити” – це правильно, це добре, так роблять успішні люди, а всі, хто так не робить, не є успішними. Але секрет полягає в тому, що якщо це не відповідає вашому психотипу, у вас це не спрацює. 

Дональд Трамп послав усе до біса, взяв і зробив, і в нього вийшла бізнес-імперія, а людина іншого типу “послала все до біса, взяла і зробила” і залізла в величезні борги. Або ж отримала психосоматичні проблеми чи депресію.

Олена Рябцева: Він не схожий на людину, яка щось терпить. Коли життя на показ – він як риба у воді, це його природне середовище, в контексті його психотипу. Що ще важливо для відчувача? Контролювати, керувати і контролювати. Він сам керує цим “реаліті”. Навіщо це? Відчувачам важливо, щоб їхній статус бачили всі. Завдяки “реаліті” всі бачать статус, бачать силу, бачать напір. Йому дуже важливо показати всім свій успіх.

Навіть якщо подивитися на його дружин, кожна з яких була моделлю. Це з однієї серії – йому важлива форма, яскрава обгортка. Йому важливо, щоб все було дуже яскраво та демонстративно, і реаліті-шоу – це прекрасна можливість демонстративно показати це всьому світу.

Христина Кудрявцева: Якщо говорити про цей тип – екстравертні відчуття почуттів, то до такого типу належать керівники, які найкраще проявляють себе в представницьких функціях. У них добре виходить виступати на якихось заходах, бути обличчям компанії. Адже є власники бізнесу, які взагалі не публічні, а такі як Трамп прагнуть бути публічними, їм потрібна сцена. Вони не можуть працювати з паперами, таблицями, схемами, їм потрібен контакт, їм потрібна жива емоція інших людей.

Олена Рябцева: Якщо розглядати архетипи за Юнгом, то це чистий архетип правителя, принаймні я його бачу правителем правителів. Це ідеально вписується в його образ і його позиціонування себе, як у ролі політика, так і просто людини. Бо політик – це людина, він так себе проявляє, він завжди так себе проявляв і в політиці, і до політики, і в бізнесі. Тому, на мою думку, це правитель у чистому вигляді.

Христина Кудрявцева: Інший образ можна взяти, він про те ж саме, але з іншої системи образів. Це давньогрецька міфологія – образ Зевса. Це прямо влучення один в один. І ось ці ревниві дружини – Гери завжди поруч, і його постійні якісь любовні пригоди. Це Зевс. Причому я думаю, що вечорами на своєму дивані він такий самий.

Олена Рябцева: Загалом, всі наші відповіді на попередні питання, мабуть, дають відповідь на це питання. Він знаходиться на своєму місці, він як риба у воді, він діє зі свого психотипу, зі своєї провідної функції. І плюс – архетипічна енергія.

Христина Кудрявцева: Я думаю, що ще важливий момент – це наявність у нього чіткої картини того, куди він іде. В якомусь інтерв’ю він розповідав про те, що у його батька був будівельний бізнес, але батько будував у бідних районах. Його стратегія була така: ми будуємо там, де земля дешева, потім вона дорожчає. А Трамп казав, що хотів будувати на Манхеттені. І батько вважав, що це програшна стратегія, адже не можна будувати на Манхеттені, де найдорожча земля. А Трамп казав, що бачив свої проекти на Манхеттені.

Христина Кудрявцева: ми відчуваємо своїм внутрішнім органом чуття людину з подвійним, потрійним дном. І так само ми відчуваємо, що людина пряма. І навіть якщо вона погана, але пряма, у нас це всередині викликає довіру. І коли Трамп у публічному просторі когось відправляє куди подалі, це нашим внутрішнім органом сприймається як більш безпечна поведінка, ніж, наприклад, інша людина, якій всередині хочеться так зробити, а зовні вона каже: "вибачте! прошу!" і так далі. І ми, якщо прислухатись, відчуваємо цю невідповідність, і вона викликає недовіру. А Трамп, тим що він, який всередині, такий і зовні, викликає різні почуття, але при цьому – базову довіру у людей.

Христина Кудрявцева: загалом, я думаю, що Трамп – це дуже точний образ початкової Америки. Це образ ковбоя, золотошукача. І навіть історія Трампа з його дідом-емігрантом, який приїхав без гроша в кишені до Нью-Йорка і почав, як він казав, перукарем. Чому цей дід опинився в Нью-Йорку? Бо на той час у Німеччині йшла війна, а в нього було слабке здоров’я, він не хотів бути мобілізованим і втік до Америки. Він був з бідної родини, але мав якийсь досвід допомоги матері в перукарні. І ось він прибув до Нью-Йорка, став на вулиці й почав кричати: "Перукарські послуги! Постригтися!" або щось подібне. Його хтось помітив, запросив у підмайстри. Але спочатку він мріяв про свій бізнес, мріяв розбагатіти. Це, загалом, була історія успіху. І цей образ, на якому створювалася Америка. Образ ковбоя, авантюриста, людини, яка йде за своєю мрією, не особливо інтелігентної, не з високих матерій, а практика, про якого кажуть, що він "із яйцями" (вибачте). Це в дусі Америки. Такі люди відкрили Америку. Адже хто туди їхав? Їхали сміливі, відчайдушні. 

І мені здається, що цей прихід Трампа до влади – це ознака того, що Америка хоче відродити це. Так, не в примітивній формі, в іншій формі. Слоган "Make America great again" – я думаю, що політтехнологи Трампа, можливо, навіть не здогадувалися, наскільки це був правдивий лозунг, бо, мені здається, що з такою енергією, просто в іншій обгортці, дійсно можна зробити "America great again".