З дитинства нас навчають мріяти про ідеальну професію, запитуючи, ким ми хочемо стати і даючи настанови, як потрібно для цього вчитися. Хтось хоче стати художником, хтось – лікарем чи актором і, якщо будемо гарними хлопчиками і дівчатками, то все обов’язково вдасться. Така ідея робити те, що подобається, закладається з дитинства як найголовніша і як те, до чого варто прагнути. І в цьому взагалі то немає нічого поганого, але інколи може статися так, що дитина починає чекає певних ідеальних умов для реалізаціїї своєї мрії і лише в такому вигляді, як вона собі уявила.
Однак ми дорослішаємо і життя вносить свої корективи: можливо не вистачило балів для вступу до потрібного навчального закладу, або ринок вже перенасичений фахівцями з улюбленої професії, чи, як то кажуть, «не судилося».
Час плине і зʼявляється відчуття, що ми займаємось не тим, про що мріяли. Наче і все добре, є певні результати у своїй професії, але «це ж все не те…». І тут постає питання: чи варто відмовлятися від мрії? Можливо, все кинути і почати спочатку? А ще й інтернет нам «підкидає» провокуючи приклади: Дж. К. Роулінг у непростий період свого життя почала писати книги про Гарі Поттера, Джефф Безос залишив стабільну роботу аналітиком, щоб заснувати Amazon, Рей Крок був продавцем міксерів і ризикнувши купити закусочні перетворив їх у імперію фастфуду McDonald’s, та багато інших історій, які можуть як надихати, так й водночас змушувати хотіти все кинути і почати, нарешті, робити те, що справді приносить задоволення.
І що тут неправильного, якщо хочеться робити те, що люблю? – запитаєте ви. А все залежить від того, в чому саме ви бачите гармонію: у вмінні ризикнути і все кинути, тому що постійне пристосування може здаватися втечею від себе, від своїх справжніх бажань і натякає на поразку або у вмінні адаптуватися – і то про мудрість і спокійне життя.
Отже, що ж обрати і як знайти баланс між мрією і реальністю? Насправді гармонія рідко знаходиться в крайнощах і часто лежить у поєднанні двох підходів. Іноді, щоб реалізувати мрію, достатньо змінити підхід до своєї існуючої роботи, знайти у ній нові аспекти, які нас надихатимуть; а іноді навпаки – варто ризикнути, навіть, якщо це повне безглуздя. Та жоден шлях не гарантує повного щастя, бо зазвичай, наше задоволення від діяльності залежить від нашого внутрішнього налаштування і життя – це не лише про «або… або», а й про «і… і».
Спробуйте дати собі відповіді на питання:
Навчитися любити те, що робиш, – це здатність знаходити цінність у будь-якому досвіді і це позиція зрілої особистості. Вона передбачає прийняття реальності та пошук сенсу навіть у, на перший погляд, монотонних справах. А коли ми відкриті до нових можливостей, ми можемо поєднати те, що любимо, і те, що робимо. Якщо садівник добре піклується про землю, то навіть на неродючій земляній ділянці можна виростити родючий сад.