Страх бути покинутим. Як допомогти клієнту вийти із співзалежних стосунків?

Психологи часто мають клієнтів з співзалежними стосунками. Спільним в таких запитах є страх покинутості, який іде з дитинства. Клієнт про це навіть не знає, бо це було в віці до 3-х років, або це була така тяжка психотравма, яку свідомість витиснула в підсвідоме. 

Робота з такими клієнтами є досить тривалою і реконсолідація памʼяті є досить ефективною технікою в психотерапії співзалежних стосунків. 

Я пропоную Вам історію моєї клієнтки. 

"Мене звати Настя, мені 35 років і я перебуваю в співзалежних стосунках з чоловіком, який відкрито мені зраджує з іншими жінками. В мою відсутність він запрошує їх в нашу квартиру. Іноді я знаходжу в кроваті чужу білизну. Чому я це терплю? Ні, я не мовчу - я скандалю, бʼю посуд, збираю речі і їду до мами… і повертаюсь. Бо він телефонує, умовляє повернутися, говорить, що я найкраща і що він без мене помре. Що я відчуваю коли уявляю, що я буду без нього? Мабуть розпач і страх". 

Страх - це емоція, яка виникає тоді, коли появляється реальна, або уявна загроза. Страх є фобічний і соціофобічний. 

В роботі зі страхом слід визначити:

• що це за страх і з чого він складається. 
• Клієнту пропонується записати: “Я боюсь бути самотньою…” Далі потрібно уявити, що подія вже сталася. Докладно описати в минулому часі 
• Відповісти на запитання чого саме я боюсь? “Виявляється - я боюсь…”

“Я зібрала речі і поїхала додому. Працюю віддалено, спілкуюся з мамою і… чекаю дзвінка від Романа. Так, я чекаю,що він зателефонує і скаже як йому погано без мене і що він мене чекає. І я знаю, що я повернусь до нього. Так вже було. Тому я купую нову “сімку”, а стару знищую. Інакше я не зможу розірвати ці стосунки. Проходить певний час - я страждаю. А чому я страждаю? Мені одиноко, порожньо. Я хочу знати як він без мене живе, чи намагається мене знайти. Я знаю, що він не буде один. Ось я - одна. В мене немає іншого чоловіка і навіть не знаю чи появиться він колись, чи буде в мене сімʼя. Я стільки років потратила на Романа. Всі мої друзі одружені, мають дітей, а я одна, не потрібна нікому”.

Відповідаємо на запитання: “Чого я боюсь?” “Виявляється - я боюсь залишитися одна. Боюсь бути самотньою”. 

В роботі з соціофобією можна розкласти її на складові почуттів в залежності від ситуації, а потім по черзі по алгоритму. Але можна піти по шляху реконсолідаціі дитячої травми.  

Через відчуття в тілі за допомогою регресивноі техніки клієнтка змогла відновити в памʼяті ситуацію з дитинства, де її залишили саму і де їй було дуже страшно. Вік дитини - рік-півтора. Їй здавалося, що навколо немає нікого, а в ванній кімнаті є щось дуже загрозливе. Клієнтка в регресі зайшла в травматичну ситуацію, яка була в дитинстві коли її мама якийсь час була відсутня. Для дитини раннього віку відсутність мами - це цілковита самотність. Дитина сприймає це як покинутість. Нам вдалось нейтралізувати страх за допомогою реконсолідаціі памʼяті про травматичну ситуацію. Подальша робота з клієнткою полягає в десенсибілізації травматичної ситуації через практику ЄМДР.

З метою утворення нових нейронних звʼязків я рекомендувала їй слухати класичну музику. Крім того продовжили роботу по укріпленню Его. Підвищення своєї самооцінки, впевненість в собі - важлива складова роботи з клієнтами, які хочуть вийти з співзалежних стосунків. 

Ось невеликий перелік з чого почати: 

• дозвольте любити себе собі та іншим
• любіть своє тіло і дбайте про нього
• не порівнюйте себе з іншими 
• пробачайте собі; 
• провина,сором і самокритика - найбільш руйнівні речі в житті. 

Навчитися не звертати увагу на думки інших - це круто. Ви відповідальні тільки за свої дії, а не за реакцію на них інших людей. Не можна намагатися змінити своє життя в пошуках схвалення інших людей. 

З Настею в нас ще багато роботи попереду, але самооцінка Насті підвищилась. Вона побачила, що подобається іншим чоловікам, вона вже може відстояти свої кордони в стосунках з Романом. 

“Любіть себе. Це - святий Грааль щастя” Джен Сінсеро.