Як психотерапія впливає на спогади дитинства

Психотерапія давно сприймається як спосіб самопізнання та зцілення, але рідко говорять про її побічні ефекти. Одним із них може стати зміна спогадів про минуле. Спогади не зафіксовані раз і назавжди — вони піддаються впливу поточних емоцій і думок. Цей феномен особливо важливий для терапевтичної практики, оскільки постійне переосмислення дитинства може призвести до трансформації спогадів.

Про це йдеться у дослідженнях Лоуренса Патихіса, старшого викладача психології Портсмутського університету. У нещодавній роботі його команда вивчала, як оцінка батьків змінюється залежно від того, на що людина спрямовує увагу. Виявилося, що роздуми про недавню поведінку матері можуть вплинути не лише на поточні емоції, а й на спогади про дитячі переживання.

Відомо, що пам’ять зазнає змін. У 1997 році професорка психології Лінда Левін виявила, що люди з часом спотворено згадували свої емоції, пов’язані з виходом Росса Перо з президентської гонки у 1992 році. У 2010 році психолог Мартін Сейфер з’ясував, що люди могли неправильно оцінювати ступінь пережитого горя після смерті чоловіка чи дружини. Ці дослідження показують, що сприйняття минулого залежить від теперішнього.

В експерименті, проведеному командою Лоуренса Патихіса, учасників розділили на чотири групи. Перших попросили навести приклади, коли їхня мати виявляла позитивні якості, других — коли цих якостей не було. Третя група згадувала приклади поведінки вчителя, а четверта не виконувала жодних завдань.

Після цього учасники оцінювали своїх матерів та розповідали про дитячі емоції, пов’язані з ними. Виявилося, що роздуми про поведінку матері змінили не лише поточну оцінку, а й спогади про дитячі переживання.

У лабораторних умовах ці зміни пам’яті були незначними. Але якщо клієнт упродовж тривалого часу переосмислює своє дитинство під час терапії, вплив може бути набагато виразнішим. Якщо терапевт регулярно наголошує на контролюючій поведінці батьків, з часом клієнт може почати сприймати своє минуле інакше.

Такий ефект може бути виправданий у разі роботи з травмою, але в інших ситуаціях переоцінка може спричинити зайві сімейні конфлікти. Наприклад, коментар: «Схоже, ваша мати була дуже вимогливою», повторений кілька разів, здатен вплинути на сприйняття дитячих спогадів.

З іншого боку, можливі й позитивні зміни. Людина може усвідомити, що в підлітковому віці вона несправедливо оцінювала батьківську турботу, і це допоможе відновити стосунки. Однак якщо переоцінка буде надмірною, це може завадити об’єктивно сприймати дитячий досвід і призвести до повторення батьківських помилок у вихованні власних дітей.

Люди повинні розуміти, що терапія може впливати на спогади. Важливо, щоб спеціалісти знали механізми зміни пам’яті та враховували їх у роботі з клієнтами.

Так само, як рентген допомагає в діагностиці, попри невеликі ризики, психотерапія залишається ефективним інструментом самопізнання. Проте підходити до неї слід усвідомлено, щоб бачити не спотворену картину минулого, а справжнє розуміння свого дитячого досвіду.