480
Підсумовуючи власний досвід роботи з жінками за останні 5-7 років, я створила опис типажів жінок, з якими довелося працювати: "Жінка – маленька мамина/татова дівчинка", "Жінка – Тінь, або в тіні великого чоловіка", "Жінка – Ламія, або та, що знищує любов'ю", "Жінка – Риба, або життя всупереч", "Жінка – Красуня і Чудовисько", "Жінка – Дракон всередині – Миша зовні", "Жінка – Спляча красуня", "Жінка в обладунках", "Жінка – Донька, яка стала старшою сестрою власної матері".
Описані типажі – це узагальнені та метафоричні портрети, усі збіги випадкові, оскільки вони відображають моє суб’єктивне сприйняття жінок-клієнток на даний момент, і, швидше за все, через 3-5 років ці образи будуть зовсім іншими.
Важливо розуміти, що до кожної метафоричної категорії можна віднести будь-яку жінку, незалежно від її біологічного віку. Наприклад, "Маленькою маминим/татовим дівчинкою" може бути як дівчина 17 років, так і зріла за віком жінка 32-45 років. Йдеться про психологічне дорослішання. Отже, сьогодні мова піде про "Маленьку мамину/татову дівчинку".
"Маленька мамина/татова дівчинка" боїться рости, їй постійно страшно, вона постійно питає, як правильно. Вона не довіряє собі й не вірить у себе. Вона не може наважитися на жодне рішення, через що в неї виникає "захаращеність" почуттів: їй важко розпізнати й назвати те, що з нею насправді відбувається. Вона тендітна, вразлива, ранима. Їй важко повірити собі. Її переживання постійно змінюються.
Поруч із нею ніби незримо присутній натовп усіх тих, хто був важливим для неї і вплинув на її життя, і вона повинна постійно отримувати від них схвалення. У цьому потоці отримання схвалень вона ніби втрачає себе. Кожен, хто проходив поруч із нею по життю, залишив свій слід, і вона довіряє цьому більше, ніж собі.
З мамою вони великі подружки. Вона навіть може спати поруч із нею, а тато – ніхто, завжди незрозумілий, до нього важко наблизитися, у нього не знаходяться потрібні слова, і він завжди дивиться зверхньо. Він мало говорить, частіше взагалі мовчить. Але якщо говорить, будь-яке слово ніби "підрізає" їй крила. Тому вона боїться інших чоловіків і тримає їх на відстані.
Вона боїться "хотіти", але в неї багато "повинна". Зранку в неї один настрій, удень – інший, увечері – третій. У її житті багато тривоги, панічні атаки і пасивна бездіяльність. Вона боїться дорослішати, вона боїться жити...
Приклад із практики. У 13-15 років ти – найкраще втілення мрії свого татка. Він – могутній і всесильний. А в тебе немає жодного шансу бути гіршою, ніж він собі тебе уявив. Він постійно передбачає твої бажання, поки ти ще не встигла їх усвідомити й щось попросити.
Трохи пізніше він каже тобі, в якій країні та на кого навчатися, і в тебе знову немає вибору. Тебе взагалі немає! З одного боку, ти звикла, що все вирішується легко, швидко й на найвищому рівні, а з іншого боку, ти не можеш допустити помилки, ти не повинна підвести свого татка. У тебе немає жодного шансу розпочати власне життя й самій для себе "хотіти", а пізніше він зробить тебе Великим Начальником, бо ти його донька, і навіть підкаже, з ким тобі будувати стосунки. За твоєю спиною завжди надійний тил – твій всемогутній тато! І вся твоя життєва мета – це швидко повернути вкладені в тебе інвестиції й не впасти в бруд обличчям.
А тобі всього 20+, або вже 30, а може навіть – 40? У тебе все ще метання юності, тебе кидає з боку в бік. Але немає відповіді на питання, чого ти хочеш сама для себе. Це питання завжди вибиває в тебе ґрунт із-під ніг. Ти не маєш уявлення, як це – "для себе". Ти живеш "смс-ним мисленням". Твоє мислення, як і твоє життя, фрагментарне. Ти не дочитуєш лонгрід, ти записуєшся на десятки навчальних курсів, але жодного не дослуховуєш до кінця.
І це нагадує великий вибір чудових страв, де ти можеш тільки надкусити, але з’їсти й перетравити не виходить. Ти дивишся на світ очима свого тата й живеш його життям.
Наше Я дорослішає поступово й проходить поетапно різні стадії. Спочатку ми ідентифікуємося з маминими грудьми, які нас годують, потім – з мамою, пізніше – з улюбленою іграшкою, якій дістається частина любові, призначеної для мами. У 5-6 років об’єктом ідентифікації стає улюблена гра, подружка, хобі, а далі – образ майбутньої професії.
Мріючи про свою дорослість, можна уявити себе лікарем, вчителькою, моделлю, художницею, актрисою. У кожній із цих професій є об’єкт, на який буде спрямована життєва енергія.
Але буває так, що цього об’єкта немає, коли хтось інший придумав за тебе бажання і перспективи. Так утворюється внутрішня порожнеча. Коли стадії поступово змінюють одна одну, наше Я дорослішає, усередині народжується сила трансформації.
Тебе, мов кошеня за шкірку, перетягували з однієї фази розвитку в іншу.
Ось у 5 років ти пішла до школи, потім у восьмому класі вступила до кращого ліцею, потім після ліцею відразу на третій курс інституту, і ось, після захисту диплома, прийшла на посаду керівника проекту, де в тебе в підпорядкуванні п'ятеро бородатих чоловіків із тридцятирічним досвідом роботи, а ти в цьому нічого не розумієш. Але за твоєю спиною стоїть твій всемогутній тато.
І в тебе народилася мрія – зустріти такого ж, як твій тато. Але якщо життя підпорядковане лише тому, щоб ганятися за "ідеальним коханим", це неминуче призведе до розчарування. Адже ніхто не зрівняється з твоїм Батьком!
Ти стала сильною, як тато. І ось твій партнер одного разу, коли йому буде дуже погано, притулиться до твоїх грудей, і ти його пожалієш? Як це могло статися? Адже ти чекала зовсім іншого! Тобі огидний чоловік, який викликає жалість!
Але варто замислитися, можливо, це не потреба у жалості. Можливо, твій лицар просто повернувся додому, зняв обладунки, і під ними виявилася справжня жива людина, здатна відчувати себе, тебе і саме життя. І тепер тобі обирати, з ким будувати стосунки — з чоловіком у "залізній броні", який не може зняти її навіть удома, чи з його чуттєвою душею? Тоді й у тебе повинна бути душа!
Якщо тобі потрібен тонко чуттєвий чоловік, почни з себе!
Якщо твоя відповідь "Так!", тоді ти приймеш це і в своєму чоловікові, і пізніше — в своїй дитині. Ти дозволиш своєму близькому бути сильним і водночас слабким, тому що ти дозволиш це собі!
Шлях дорослішання і вихід з евоневрозу (перехід з однієї стадії розвитку на іншу, що супроводжується неврозом) означає попрощатися з інфантильними очікуваннями про те, що тебе врятує хтось інший, бо він сильніший і мудріший.
Шлях дорослішання — це чесно визнати свої бажання і взяти відповідальність за їх втілення.
Шлях дорослішання — це поєднати свої бажання з реальністю і навчитися мистецтву маленьких кроків, адже тільки маленька дитина хоче всього, відразу і силами інших! Доросла людина — хоче і робить для себе сама, ще й інших захоплює!
Продовження слідує.
497
498
542
592
531
495
518