Жінка в аналізі: як впоратися з внутрішнім хаосом? Частина 5. "Жінка - Риба, або життя всупереч"

Ми продовжуємо цикл статей про типажі жінок-клієнток, які звернулися для проходження аналітичної психотерапії. Описані типажі - це узагальнені та метафоричні портрети, усі збіги випадкові. Важливо розуміти, що до кожної метафоричної категорії можна віднести будь-яку жінку незалежно від її біологічного віку.

Узагальнивши власний досвід роботи з жінками за останні 5-7 років, я створила опис типажів жінок, з якими довелося працювати: "Жінка - Маленька мамина/татова дівчинка", "Жінка - Тінь, або в тіні великого чоловіка", "Жінка - Ламія, або та, що знищує любов’ю", "Жінка - Риба, або життя всупереч", "Жінка-Красуня і Чудовисько", "Жінка - Дракон всередині - Миша зовні", "Жінка - Спляча Красуня", "Жінка в обладунках", "Жінка - Донька, що стала старшою сестрою власної матері".

Сьогодні я розповім вам про свій досвід роботи з "Жінкою - Рибою".

Жінка-Риба… Все твоє дитинство і юність пройшли в пеклі. І ти навіть вважала, що так живуть усі. Навіть якщо ти намагалася кричати, твій голос ніхто не чув! Ти по крихтах збирала добре ставлення до себе. Твій вибір завжди був між "поганим" і "дуже поганим". Як вважати себе гідною повноцінного життя? Як вийти з ролі Завжди Винуватої і не передати це у спадок своїм дітям?

Жінка-Риба – це темна безмовність, це неможливість виразити свої почуття словами (алекситимія), тому що ніхто в дитинстві не віддзеркалював її існування, ні в кого від її існування не сяяли очі. Твоє життя склалося, немов "всупереч". Ти виросла в ореолі "невдячної дочки" і тобі внушали, що тобі "все віддали, а ти все життя невдячна!" А як дякувати за сам факт існування, якщо сама думка пробачити тата і маму викликає спазми у шлунку? Залишається жити "від протилежного" - бути все життя у конфронтації з усіма, хто представляє "батьківську роль": з вчителями, із системою загальноприйнятих норм, з коханим і самою собою! Твої внутрішні настанови - завжди йти в протилежному напрямку і завжди помилятися в тому, кому можна довіряти! А також все життя заперечувати і знецінювати свої власні таланти, ненавидіти свої досягнення, тому що в дитинстві батьки безжально експлуатували твої емоції і почуття!

И сьогодні ти наче приречена розсипатися на порох від страху відкидання, боятися внутрішньої порожнечі, шукати тимчасових розрад у комп'ютерних іграх, алкоголі, серіалах та переїданні! Ти прагнеш усе встигати, тому докладаєш титанічних зусиль, але в результаті стоїш на місці.

Одна Жінка-Риба народилася від матері, якій заледве виповнилося 18 років, а до цього її батьки змусили зробити аборт. Батько невідомий, перший вітчим виявився наркоманом, займався продажем наркотиків. Одного разу, коли їй було три роки, а її братові — дев’ять місяців, їх просто забули в квартирі на три дні. Вона поїла себе і брата водою з розчиненим цукром. Потім матір позбавили батьківських прав, і їх забрала бабуся — мамина мати. Мама з'являлася в її житті, коли вона була підлітком. Вона так тяглася до неї, що була готова спати на килимку поруч. Потім її лікували від корости та вошей.

Коли їй було 12, її мама померла від СНІДу. Дідусь і бабуся дуже боялися, що вона повторить шлях своєї матері, виховували її суворо, за кожне порушення її били. Причому бабуся скаржилася дідові на непослух, а дід бив. Вона добре вчилася в школі, любила читати, книги були її єдиними друзями.

Згодом вона вступила до вишу, вийшла заміж уперше — за аб'юзера, який також піднімав на неї руку, втекла, зібрала себе по частинах з попелу, почала жити самостійно, вийшла заміж вдруге, стала мамою.

Сьогодні, як і раніше, періодично скочується в яму депресії, коли тижнями не може встати з ліжка, не знаходить сенсу жити далі, при найменшій помилці починає бити себе по обличчю, різати й калічити — свідомо і несвідомо, вона також схильна або забувати про їжу, або накидатися на неї з жадібністю, через що сильно набирає вагу. Не відчуває своїх потреб — ні душевних, ні фізіологічних, ненавидить своє відображення в дзеркалі, всю відповідальність за якість життя перекладає на чоловіка. Єдина насолода — комп'ютерні ігри зі змістом — стратегічні ігри. Веде одночасно 8-12 ігор на телефоні та на ПК. В гру потрібно зайти і щось там зробити. Сюжет може розвиватися місяцями. Це структурує її час. Вона переповнена тривогою, у голові весь час розігрує сцени жаху, щоб заспокоїти свою тривогу, намагається все контролювати. В аналітичній терапії надовго не затрималася. Імовірно, психотичний жах близькості та страх бути "поглинутою" не дозволили розвинути прив'язаність і створити терапевтичний альянс.

Інша Жінка-Риба була однією з трійнят. Батько все життя пив, а мама його боялася. У п'яному угарі він нападав на дружину та жорстоко бив її, а іноді просто знущався над доньками. Вона не могла нормально вчитися, оскільки ночами батько влаштовував вдома "сцени армагеддону", і тільки під ранок заспокоювався, тоді вони втрьох заспокоювали матір.

Їй все ж вдалося закінчити школу, вступити до університету і почати працювати. Щойно з'явилася перша можливість, у 18 років вона вийшла заміж і стала мамою двох дітей. Але в ній досі живе страх перед сліпою люттю у чоловіках. Їй важко конфронтувати та захищати себе. Їй важко диференціювати свої потреби та називати почуття словами. Вона боїться чогось хотіти. Коли чоловік проявляє жорстку позицію чи строгість, вона бачить у ньому свого батька. У цей момент комунікація замирає, далі - або істерика, або відчуження. 7 років у терапії вона вчиться приймати себе, заглядати у свій внутрішній світ, піклуватися про себе та свої потреби.

Третя Жінка-Риба народилася в повній родині. Мама була розумною й красивою, але, переживши важке дитинство, залишилася соціально неадаптованою. Батько створив власний бізнес, але зловживав алкоголем, тому родина ледве зводила кінці з кінцями. Батьки поводилися дуже суперечливо – в одних випадках карали і вимагали підкорення, в інших – хвалили її досягненнями та успіхами. Через таку дволикість у неї з'явилася звичка ненавидіти себе і знецінювати свої досягнення. Батьки все життя пишалися тим, що "їхня дитина, хоч і бита, але вихована".

У дорослому віці вона почала шукати захисту та прийняття в інших чоловіках, але щоразу гірко розчаровувалася. Вона успішно закінчила загальноосвітню школу, а також музичну й художню, потім вступила до університету і навіть вийшла заміж за іноземця, чого дуже хотіли її батьки. Але чоловік виявився не тим, за кого себе видавав. У цей час захворіла і померла мама. Потім вона розлучилася, намагалася жити з батьком, але не змогла забути його божевільних очей і ременя в його руках.

Вийшла заміж вдруге, але не змогла народити дитину. Проте стала захисницею всіх покинутих тварин на вулиці, відчувала їхній біль як свій, а також стала вегетаріанкою, запеклою прихильницею фемінізму, з запереченням того, що існують жіночі моделі поведінки, жіноча енергія та жіноча доля, і знайшла себе в хобі з реставрації меблів.

Одного разу вона прийшла на сесію і поскаржилася, що весь час складає плани — що потрібно зробити за день, за тиждень, і весь час залишається собою незадоволена. Запланувала одне, поки йшла до робочого столу – помила посуд, раковину у ванній, зварила суп, прибрала на поличці тощо. За день змучилася, а своїх планів не виконала – і знову день закінчився розчаруванням. За описом в інтернеті вона знайшла у себе діагноз – синдром дефіциту уваги. Я запитала, чи стало їй від цього легше? Вона відповіла, що тепер у цього хоча б є назва.

Під час обговорення ми зробили цікаве відкриття: вона не вміє говорити собі "ні" і робить мільйон справ одночасно, не встановлюючи пріоритетів; весь час "вигадує" нові плани, щоб не зустрічатися з пригніченим і депресивним станом. Це відчуття у неї почалося рік тому, коли вона додала до ведення блогу ще й продаж матеріального продукту. І тепер вона "і женець, і кравець..." — усі ролі в одній особі, і дуже залежить від оцінок у соцмережах і реакцій підписників.

А найголовніше, голосом її совісті весь час є чоловік, який також працює вдома. Їй здається, що б вона не зробила, за нею стежить його "всевидюще око" і ставить запитання, тому розслабитися та отримати задоволення від роботи і творчості вона не може. А коріння цієї ситуації, як ви здогадалися, веде в дитинство, коли в родині потрібно було створювати видимість роботи і не можна було мати власні плани.

Ми разом із нею стали шукати вихід із ситуації і дійшли висновку, що важливо дозволити собі неструктурований час, розділити робочі дні на "обов'язково і за планом" і на "спонтанно і як піде". Вона все життя була занадто структурована, тепер їй потрібно навчитися дихати на повні груди.

Наша психіка потребує рівноваги — між структурою і хаосом. Якщо цього не враховувати – вона завжди придумає привід, щоб знайшлася причина для відпочинку!

Жінка-Риба все життя бореться за визнання. Її ніхто не віддзеркалював у дитинстві. Її не існувало, оскільки її бажання не були визнані. Кожне її проявлення натикається на крихкість батьківського об'єкта, що оберталося у відповідь або відвертим ігноруванням, або лютою агресією.

Мати Жінки-Риби або буквально була відсутня, або займала таку позицію, ніби її не існувало. Ідентифікуватися зі світом жінок було неможливо — він або не проявлявся, або засуджувався. Батьківська фігура демонструвала жорстокість, ненадійність та безжальність. Звідси розвинулася зневага до себе — ти або не існуєш, або ти — нікчема.

У дорослому житті Жінка-Риба доводить, що має право просто бути. Але для цього їй потрібні титанічні зусилля. Вона знаходить порятунок у перфекціонізмі та трудоголізмі. Адже вона прагне, щоб її внутрішні образи батьків нарешті її визнали! Але цього не відбувається. Внутрішні інтроекти батьків залишаються холодними й садистично-жорстокими, як і її власне ставлення до себе. Через це її перфекціонізм зашкалює. У момент занурення в роботу Жінка-Риба не відчуває міри, не вміє сказати "ні" іншим і собі, потім часто виснажується, вигорає, надовго залишається у стані відрази до своєї роботи та приходить до того, що потрібно змінювати рід діяльності, але ще довго не може знову змусити себе працювати. Будучи талановитою й старанною у роботі, вона постійно перебуває під владою комплексу "Самозванця", навіть тоді, коли інші дарують їй визнання.

Жінка-Риба може вийти заміж, але ніколи повністю не довіряє чоловікові. Вона постійно чекає, що він її зрадить, адже з дитинства засвоїла, що "чоловікам довіряти не можна". Але так само, як вона не довіряє маскулінному, вона не довіряє й фемінінному. Вона не довіряє собі, часто заперечує сам факт існування відмінностей між чоловіками та жінками на символічному рівні, через що стає запеклою феміністкою. За це її тіло мстить великою кількістю симптомів, часто аутоімунними та важкими хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту і репродуктивної системи. Вона наче не може "перетравити" своє нещасне дитинство, свої страждання та свою жіночу долю, яку отримала у спадок. Зрештою, вона часто залишається бездітною, і тут важко сказати, чи впливає на бездітність її відмова прийняти свою жіночність і нездатність символічно прийняти на себе роль матері, чи відсутність контакту з власним тілом, із власним несвідомим і ірраціональним.

У будь-якому разі, на поверхні Жінки-Риби знаходиться перфекціонізм. Саме перфекціонізм для багатьох жінок стає тим бар'єром, за яким ховається щось глибинне та часто болісне — внутрішня порожнеча. Юнгіанська психологія бачить перфекціонізм не просто як прагнення до ідеалу, але як своєрідний захисний механізм, "маску", за якою сховані рани, страхи та незадоволені потреби.

Перфекціонізм часто пов'язаний з ідеєю власної цінності та дефіцитарності. Він стає вираженням внутрішнього голосу, що каже: "Ти повинна бути ідеальною, щоб бути коханою та прийнятою".

Цей голос може походити від ранніх дитячих переживань, коли дитина прагнула схвалення значущих дорослих, або від внутрішнього критика, який став надто суворим, щоб приховати внутрішню порожнечу. Цю порожнечу можна сприймати як частину "Тіні" — тих аспектів себе, які були відкинуті та заховані у несвідомому. У Тіні моїх клієнток часто виявляються неймовірні скарби!

Перфекціонізм часто служить тимчасовою "латкою" для порожнечі, надаючи відчуття структури та значущості, але, на жаль, ніколи не задовольняє повністю. Постійна гонитва за ідеалом не дає спокою, не дозволяє розслабитися та бути собою, перетворюючи життя на нескінченний цикл напруження та розчарування. У основі цієї схеми лежить глибоке відчуття власної неадекватності або страх бути відкинутою.

• Занурення у Тінь. Дослідіть свої мотиви. Що ви відчуваєте, коли ваш ідеал недосяжний? Часто саме біль від цього переживання вказує на приховану проблему. Вступити в контакт із Тінню означає визнати, що недосконалість, вразливість та помилки — це теж частина вас. Усвідомлення власної недосконалості допомагає зняти маску і наблизитися до справжнього «Я».
• Інтеграція своєї жіночої ідентичності.. У жіночій психіці це символічно пов’язано з ідеєю прийняття «внутрішнього голосу» любові та турботи. Дозвольте собі бути ніжною і приймаючою до себе, як мати по відношенню до дитини. Розвивайте це ставлення, щоб зм’якшити внутрішню критику і створити простір для самоприйняття.
• Творче самовираження та процес самопізнання. Активна уява, малювання або ведення щоденника можуть допомогти виразити ті аспекти себе, які неможливо передати словами, вивести назовні те, що залишилося пригніченим або невисловленим.
• Перенаправлення енергії на особисті цінності. Задайте собі питання: що насправді робить вас живою? Які моменти і справи приносять вам радість не заради зовнішнього схвалення, а для себе? Спробуйте зосередитися на них, замість того щоб вдосконалюватися в гонитві за ілюзорним ідеалом.
• Навчіться довіряти. Довіра не допоможе вам народитися заново, але її можна відновити у відносинах із професіоналом — аналітичним психологом.

Перфекціонізм може бути великим учителем, якщо підійти до нього як до компаса, що вказує на те, що саме потребує зцілення. Замість того щоб боротися з ним, дозвольте йому стати дверима до вашого внутрішнього світу, до розуміння вашої Тіні та порожнечі, яку він так довго приховував. Цей шлях, хоч і важкий, приведе до глибшого й приймаючого ставлення до себе та дасть можливість жити в гармонії з вашим справжнім «Я».