Відьми з тіні Геловіна

Давні кельти, як і багато інших європейських народів, вірили, що окрім видимого світу людей, тварин і рослин, існують невидимі, потойбічні світи. Відповідно до їх уявлень, ці світи населяли душі померлих людей, феї, ельфи та інші загадкові істоти.

Геловін або Самайн (кінець літа), як називали його племена, що жили на території сучасної Ірландії, святкувався після завершення збору врожаю — в ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Як вважали давні кельти, саме на межі зими та літа кордони між світами ставали тонкими, але на дуже короткий час, і істоти з інших світів саме у такі моменти могли з’являтися в наш світ, а душі померлих ненадовго повернутися додому і зустрітися з рідними.

Магія була невід’ємною частиною життя і світогляду давніх людей, і це нікого не дивувало.

Сьогодні Геловін — це веселий святковий карнавал, коли всі бажаючі, зокрема й діти, можуть, переодягнувшись відьмами або магами, ходити по вулицях і лякати перехожих.

Проте так було далеко не завжди. Чотири сотні років тому, у самому центрі Європи, лише за підозру у чаклунстві будь-яка людина, навіть дитина, могла легко опинитися на вогнищі.

Документи, що підтверджують неймовірну історію, яку я зараз розповім, досі зберігаються в міському архіві німецького містечка Кобленца.

Маленьке сонне містечко Віннінген, заховане між порослих виноградниками пагорбів, розташоване на південному заході Німеччини, неподалік від Кобленца, на березі спокійного Мозеля. Старинні фахверкові будинки з черепичними дахами радують око туристів, які не підозрюють, які страшні таємниці минулого приховані за милими фасадами і посмішками місцевих жителів.

У цій частині Німеччини майже не було міграцій, тому родини городян знають одне одного багато сотень років. Відреставрована протестантська церква закликає дзвоном до щоденної молитви, як і тоді, майже чотириста років тому, в той злощасний недільний день, коли дружині адвоката Кребера Маргареті просто під час служби стало зле. Вона зомліла, а коли через кілька хвилин отямилася, побачила навколо себе спотворені злобою обличчя.

Як було записано в протоколах, одна з присутніх у церкві городянок вигукнула:

“Відьма!” – і миттєво перетворений у дике стадо натовп загорлав. Освічену жінку, матір двох дітей, одразу ж потягнули до в’язниці і там, за наказом інквізиторів, кілька діб катували, зламавши її волю, змусили зізнатися у чаклунстві. А потім її спалили на одному з пагорбів, що височів над містом.

До речі, окрім Маргарети Кребер, протягом кількох років у цій крихітній громаді на березі Мозеля спалили ще два десятки жінок, звинувачених у чаклунстві.

І сьогодні, прогулюючись вузькими вуличками Віннінгена, де все залишилося майже незмінним упродовж чотирьох сотень років, ми вдивляємося в обличчя городян, намагаючись зрозуміти, що могло керувати їхніми предками, аби звинуватити в чаклунстві і спалити на вогнищі кожну з цих різних жінок?

Дивно, але переслідування звинувачених у чаклунстві в Європі припало зовсім не на темне середньовіччя, як можна було б припустити, не на жорстокі часи хрестових походів, не на час чуми, яка “скосила” третину населення континенту, а на початок Відродження! До того часу Мікеланджело, Берніні і Браманте вже звели в центрі Рима величний собор св. Петра, Леонардо да Вінчі написав свою Мону Лізу, а Пітер Брейгель старший – Вавилонську вежу.

Дуже дивно, що паралельно з розвитком мистецтва і ремесел по всій Європі палали вогнища, на яких за вигаданими звинуваченнями живцем спалювали нещасних. Справедливості заради слід зазначити, що під гарячу руку мисливців на відьом потрапляли й чоловіки, але їхня кількість не йде в жодне порівняння з кількістю обвинувачених у чаклунстві жінок.

Безсумнівно, перший палаючий ґніт до бочки з вибухонебезпечною ненавистю підніс німецький монах Генріх Крамер — людина з по-справжньому безмежною фантазією.

Наприкінці XV століття він написав фундаментальну працю Malleus Maleficarum, більш відому як «Молот відьом», яка завдяки засновнику друкарської справи Йоганну Гутенбергу миттєво стала бестселером тих чудних часів. Обдарований неабиякою уявою монах настільки детально описав, як, на його думку, можна впізнати відьму, що мешканці старої Європи з жахом виявили, що відьми оточують їх буквально всюди! Виявили і почали діяти, адже доброзичливий монах у найменших деталях, скрупульозно описував не лише як виявити відьму, а й як її обдурити, катувати і знищити.

Гоніння на відьом палало в Європі цілих два століття, і у XVII столітті, несподівано розпочавшись, так само раптово і закінчилося, залишивши наступним поколінням цю дивну і страшну загадку.

Цей феномен масового божевілля привертає увагу істориків, психологів і психоаналітиків з усього світу до сьогодні.

Висуваються різні теорії, проте й досі ніхто не може дати однозначної відповіді, як і яким чином люди раптово настільки збожеволіли, що почали звинувачувати у зносинах з дияволом своїх найближчих сусідок. А знаменитий «Молот відьом» Генріха Крамера, перекладений на всі мови, можна і сьогодні придбати майже в будь-якій книжковій крамниці.