Навіщо психологу міфи?

Наша реальність складається не лише з подій і фактів, а й з того, як ми їх сприймаємо та тлумачимо. Людський розум не може функціонувати без системи сенсів, яка упорядковує хаос буття. У найдавніші часи цю систему забезпечували міфи — фундаментальні наративи, що структурують нашу психіку. Вони пояснюють, чому світ влаштований так, а не інакше, дають вказівки, як справлятись в кризових ситуаціях, і визначають ролі, які людина може приймати в життєвому процесі.

На мою особисту думку, для психолога знайомство з міфами, архетипами та символами — не просто академічне зацікавлення, а професійна необхідність. Адже в роботі з клієнтами ми завжди стикаємося з особистими «міфами» - внутрішніми сценаріями, які визначають спосіб мислення, почуття та поведінку людини. Поглиблене розуміння міфологічних сюжетів допомагає психологу створювати ефективні стратегії для допомоги клієнтам, адже за зовнішніми переживаннями часто криються глибинні символи, що потребують осмислення.

Як зазначав К. Г. Юнг, міфи є проекцією колективного несвідомого. Вони єдині для всього людства, хоча в кожній культурі набувають своєї форми. Психолог, що знайомий з архетипами та символами міфології, отримує карту для орієнтації в несвідомому клієнта. Архетипи Героя, Тіні, Мудрого Старця, Великої Матері, Дитя та інші, — усі вони проявляються в терапевтичній роботі, формуючи головні конфлікти та потрібні трансформації.

Психологічне здоров’я багато в чому залежить від здатності людини символізувати досвід. Символи дозволяють перетворювати травматичні події на зрозумілу, «перетравлену» історію. Якщо травма не отримує символічного вираження, вона залишається у психіці в сирому, хаотичному вигляді, що призводить до повторення болючих сценаріїв у житті людини. Тому робота з міфами — це спосіб переосмислити травму з позиції цілісної системи сенсів.

Приведу приклад жінки, яка проживала складні стосунки, що тривали багато років, і пов’язане з ними відчуття постійної невдачі та безсилля. Виявилось, що її травма не отримала символічного вираження, і вона постійно переживала це, ніби це повторювалось знову і знову. У процесі терапії ми звернулися до архетипу Тіні, і вона зрозуміла, що ця ситуація була не лише її болем, але й моментом її особистісного зростання, що дозволило їй визволитися від негативних сценаріїв і знайти силу для початку нового етапу.

Будь-яка велика зміна в житті людини пов’язана з переходом від одного стану до іншого. У міфах це символізується через ритуал ініціації. Для психолога важливо розуміти, на якому етапі подорожі перебуває клієнт: чи це момент поклику до змін, випробування, зустрічі з Тінню, чи повернення в оновленому вигляді. Міфологічна перспектива дозволяє не лише підтримувати зміни, а й давати їм більше сенсу та структури.

Інший клієнт, який звернувся через труднощі у стосунках із сім'єю, переживав момент кризи і відчував себе в пастці старих патернів. Він не міг знайти сили розірвати токсичні зв'язки і змінити свою ситуацію. Під час терапії ми звернулися до міфу про героя, котрий проходить через ряд випробувань і стає новою особистістю. У результаті цього процесу клієнт зрозумів, що цей період є не кінцем, а новим початком, і зміг побудувати нове розуміння себе і своїх стосунків з оточенням.

У роботі з клієнтами часто виникають питання самовизначення: «Хто я?», «Яка моя роль у житті?», «Які сценарії я проживаю?». Відповіді на ці запитання можна шукати через міфологічні паралелі. Усвідомлення того, що людина проживає певний міфологічний сюжет, дозволяє побачити себе в ширшому контексті та зробити більш усвідомлений вибір.

Тож міфи — це не просто казкові повісті, а психічна структура, що допомагає людині осмислювати реальність, символізувати досвід і проходити через кризи життя. А для психолога володіння міфологічним підходом — є не лише засобом глибшого розуміння клієнта, але і  здатністю утворювати більш осмислений процес терапії.