Жінка в аналізі: як впоратися з внутрішнім хаосом? Частина 4 – “Жінка-Тінь, або в тіні великого чоловіка”

Ми продовжуємо цикл статей про типажі жінок-клієнток, які звернулися для проходження аналітичної психотерапії. Описані типажі є узагальненими та метафоричними портретами, усі збіги випадкові. Важливо розуміти, що до кожної метафоричної категорії можна віднести будь-яку жінку незалежно від її біологічного віку.

Узагальнивши власний досвід роботи з жінками за останні 5-7 років, я створила опис типажів жінок, з якими мені довелося працювати: "Жінка - Маленька мамина/татова дівчинка", "Жінка-Тінь, або в тіні великого чоловіка", "Жінка - Ламія, або та, що знищує любов’ю", "Жінка - Риба, або життя всупереч", "Жінка-Красуня і Чудовисько", "Жінка - Дракон всередині - Миша зовні", "Жінка - Спляча Красуня", "Жінка в обладунках", "Жінка - Дочка, яка стала старшою сестрою власної матері".

Отже, сьогодні мова піде про "Жінку-Тінь, або ту, що завжди в тіні великого чоловіка".

Як все починається? Жінка-Тінь, як правило, дуже слухняна дочка власних батьків, часто вихована у суворості та прагненні до ідеальності, і при цьому з ігноруванням почуттів і емоцій.

Часто вона - старша сестра, яка перебирає на себе батьківську роль і відповідальність. У момент народження молодшої сестри чи брата її дитинство закінчується. Вона ніби розчиняється в інтересах інших, втрачає власні цінності заради того, щоб завжди бути "хорошою дівчинкою" і отримувати визнання та схвалення. Їй здається, що інакше про неї забудуть.

Прагнення всім догодити стає її другою природою. Але при цьому прагнення бути автономною постійно роз’їдає її зсередини. Вона говорить, але її не чують, вона щось намагається зробити, і ніхто не помічає. Особистих захоплень і пристрастей немає. Навчання – як вийде, що зручніше чи що порадять батьки. Іноді здається, що вона зовсім не здатна на конфронтацію.

У дорослому віці вона постійно у владі фантазії про Великого Чоловіка, який, мовляв, вирішить усі проблеми однією своєю присутністю, за якого можна буде вийти заміж і сховатися, і він врятує від усіх труднощів цього світу. Або вона вже заміжня за Великим Чоловіком, коли починає свій шлях в аналітичній психотерапії.

Згадується один випадок із практики психотерапії жінки 35 років. За її словами, вона у своєму житті, як і у власній квартирі, не мала простору для себе. Нічого особистого – ні речей, ні бажань, ні цілей, ні іміджу. Було відчуття, що все згладжено й розчинено в правильності. Вона була поглинена потребами своїх літніх батьків, а також інтересами своєї дитини та чоловіка. У процесі нашої роботи я все більше переконувалася, що її надмірна турбота про близьких людей пояснювалася сильним бажанням заспокоїти свою тривогу через посилення контролю. У неї також на момент звернення було багато психосоматичних симптомів.

Перші 30 зустрічей пройшли практично непомітно і в’язко. Вона буквально здавалася розчиненою в потребах чоловіка, який усю енергію віддавав роботі, а вдома дозволяв собі ні в чому не брати участь. Чоловік став зручним екраном для її проекцій. Він постійно проводив час на роботі, а про його якість життя повинна була дбати вона, його Жінка-Тінь, адже він сам цього не робив. Через рік нашої роботи я з подивом виявила, що не можу уявити образ її чоловіка, хоча вона говорить про нього на кожній сесії. Було відчуття, що у неї немає цілісного образу власного чоловіка.

На початку роботи клієнтка називає чоловіка "добувачем", який забезпечує сім’ю, але при цьому часто виявляє незадоволення і критикує. Клієнтка не усвідомлювала власного роздратування на чоловіка: "дім, справи та дитина – все на мені; його від усього огородила". Він каже: "Ти не просиш", а я гризу себе словами мами: "він же сильно зайнятий, що, сама не можеш впоратися"? За словами клієнтки, її чоловік виглядав абсолютно безпорадним - і в питаннях побуту, і в догляді за собою. Вона казала: "з перших років шлюбу працювали разом, на мені весь побут, якщо я не нагадаю, то він навіть таблетку не вип’є".

Чітко простежується нездатність співпрацювати з чоловіком та установка на знецінення чоловіків взагалі. Ставлення до чоловіків загалом у клієнтки було дуже суперечливим: десь проявлялося "ну що він розуміє" чи "йому ніколи, він же працює". Обидві ці установки супроводжувалися повним прагненням не показувати чоловікові ні своїх почуттів, ні свого справжнього ставлення до ситуації.

Клієнтка буквально видавлювала з себе усмішку для чоловіка, коли почувалася погано чи мала якісь неприємності. Вона перейняла установку матері про те, що не можна показувати себе хворою, слабкою, засмученою, втомленою, роздратованою, чоловікові це може не сподобатися, і він швидко знайде заміну. Якось у період між 50-60 сеансами клієнтку відвідала така думка, що вся її надмірна турбота про чоловіка народжується з переконання: "Я буду так про тебе піклуватися, що ти нікуди не подінешся".

Якщо відбувався спільний відпочинок – відпустка, то завжди у складі великої компанії, де чоловік займав позицію лідера, а моя клієнтка відчувала себе на других ролях чи в ролі дружини-Тіні, яка повинна всіх обслуговувати, догодити і всім усміхатися. За словами клієнтки, потім вони з чоловіком відчували дивні стани розгубленості та роздратування від не-зустрічі та марність такого відпочинку.

У родині не було визначено, яка сума витрачається на домашні потреби. З одного боку, ніби гроші завжди були, але, з іншого боку, її чоловік міг залишити її з невеликою сумою та поїхати у відрядження, або ж гроші на потреби сім'ї доводилося випрошувати. Це її дуже ображало. Також він пропонував їй заощаджувати, коли йшлося про витрати на десятки гривень, але тут же міг сам зробити покупку дорогої техніки для себе особисто, коли сума витрат сягала тисяч і сотень тисяч. Вона ж у всьому собі відмовляла, а потім "відпрацьовувала" своє незадоволення через імпульсивні покупки дорогих речей, які їй особливо не були потрібні. Між нею та чоловіком відбувалася гра, що замінювала природний діалог: робити вигляд, що нічого не відбувається і ігнорувати власні почуття та потреби, а потім почуватися ображеною і спалахувати в імпульсивному протистоянні.

Вся ця ситуація з її "непроявленістю" виглядає так, наче Жінка-Тінь ще зовсім не народилася. Незважаючи на те, що у неї є дитина, навіть двоє чи троє, вона шукає прихистку у той момент, коли потрібно чесно визнати собі, що весь цей час вона практично не існує — немає її бажань, її меж, її почуттів, її позиції.

Якось ми з нею виявили, що у повному розчиненні в житті інших вона не має вдома навіть особистої полиці. Тому всі її речі, як би то кажуть, просочуються серед речей чоловіка та дитини, щоб не займати місця. Згодом вона почала акумулювати свою енергію та визначати свої межі – психологічно і фізично у зовнішньому світі. Це проявилося в тому, як було розділено простір квартири та де тепер знаходилося те, що належало особисто їй. Це був хороший період надії та особистих пошуків. Вона стала краще розрізняти свій комфорт і дискомфорт. З часом будувалися стосунки з важливими людьми, з’явилася комфортна дистанція з батьками та підростаючим сином, стало слабшати самобичування за помилки, у виборі — своїх інтересів або інтересів іншої людини все більше в пріоритеті проявлявся вибір її власних.

У процесі нашої роботи клієнтка все частіше почала переживати інсайти щодо зустрічі з власною архаїчною і жорсткою позицією стосовно свого життя та себе. Чоловіки в цій позиції були зведені на п'єдестал, але при цьому і знецінені, нікому не можна довіряти, навіть собі, і все потрібно контролювати, навіть якщо цей контроль убиває та руйнує саме життя — її власні бажання та спонтанність.

Якось їй наснилося власне кам'яне обличчя, яке буквально означало зраду істинного "я": "Чоловік уводить нашу дитину. У мене шалений розпач. Я нічого не можу. Я вмираю і чую чоловічий голос: "Знерухомлене обличчя – окам'яніло, я така, як була, померла і більше такою не буду". У цьому сні її чоловік забирає у неї дитину. Вона теж здавалася окам’янілою від своєї правильності та прагнення до досконалості. Це був період болісних інсайтів і пробудження усвідомленості.

Коли клієнтка розповідала, як усі смикають її за ниточки, мені уявилося, що від цього має бути вторинна вигода. У мене виник образ могутнього ляльковода, який тримає нитки від усіх членів сім’ї та керує ними за рахунок своєї жертовності. Так поступово ми підійшли до теми контролю, який часто замінював спонтанну та недиференційовану тривогу. Панічний страх проявів спонтанності та невизначеності життя періодично повертався в нашу роботу.

З часом вона стала конфронтувати з чоловіком, більше не боялася зізнатися йому, що потребує грошей, розповідала, на що збирається їх витратити, і відкрито говорила про свої відвідування психолога, хоча спочатку це приховувала. І чоловік став протестувати. Спочатку вона не могла знайти слів, щоб захистити свої потреби в проходженні аналітичної психотерапії. Пізніше він почав проявляти категоричність і вимагати пояснень, називав ці зустрічі залежністю, різко нападав. Але вона вже була досить сильною, щоб аргументувати і відстоювати свої інтереси щодо аналітичних сеансів та інших життєво важливих для неї питань. Коли бажання чоловіка прямо чи опосередковано контролювати поведінку клієнтки виявилося на піку нетерпимості, вона дійшла думки, що їй потрібна власна робота, щоб відстоювати свою незалежність. І це відбулося в її житті. З цього моменту і розпочався її шлях індивідуації.

З часом вона знайшла для себе хобі, перестала бути "правою рукою" в бізнесі чоловіка, зважилася на третю вищу освіту і опанувала нову професію, вже не за принципом "треба" і "як зручно чи вигідно", а за покликом душі. Через 10 років аналітичної терапії вона знайшла в собі багато ресурсів для натхнення. Відносини в шлюбі стали лише міцнішими. Пройшовши період відкриття один одного через зняття проекцій та неминучі конфронтації, вони розпочали новий виток як пара і відкрили один одного в новій якості.

Образ Іншого, який має право контролювати життя, знаходився в її голові, і вона його проєктувала на партнера. Її прагнення до досконалості та правильності заміняли відсутні почуття. У неї були теплі стосунки з матір'ю, з нею було легко ідентифікуватися, тому клієнтка легко перейняла материнську позицію "служіння" та "жертовності", а також і суперечливе ставлення до чоловіків. З одного боку, чоловіки в цій сім'ї були знецінені, і це тягнулося ще від попередніх поколінь. З іншого боку, вони були "небожителями", тому їх потрібно було обслуговувати і підкорятися їм. Власне життя жінки розглядалося лише в контексті стосунків із чоловіком. Власний внутрішній світ ніби зовсім не існував і не мав жодної цінності. Відносини в парі будувалися за принципом "служіння" та "відповідності правильності". Клієнтці було важко зустрітися з собою через контакт із тілом і власними переживаннями. Тому у неї було багато психосоматичних симптомів. Вона жила логікою, яка насправді часто її підводила, особливо коли вона була переповнена почуттями. Таке становище було передумовою розвитку співзалежних відносин. Кожна дія за алгоритмом, ні до чого не причепитися, все правильно і ідеально, тільки в цьому не було енергії самого життя — еросу.

Психологічна залежність від домінуючого партнера — складний, але розв'язуваний стан. Ось кілька рекомендацій, які можуть допомогти впоратися з цим у реальному житті:

1.Визначте свої особисті межі та цінності. Важливо усвідомити свої справжні потреби і бажання, які можуть відрізнятися від того, що вам нав'язує партнер. Напишіть список своїх цінностей і меж — це допоможе знайти внутрішню опору. Відстежуйте, коли ваші бажання і межі порушуються. Це усвідомлення вже стане першим кроком до відновлення особистих меж.

2. Оцініть, що вас тримає. Подумайте про те, що саме викликає прив'язаність до цієї людини. Це страх самотності, страх нового, страх змін, матеріальна залежність, почуття обов'язку чи щось інше? Знаючи причини, вам буде простіше усвідомити, наскільки вони реальні і як ними можна управляти. Напишіть свої страхи і дайте відповіді на питання: "Чому мені страшно?", "Що буде, якщо я це зроблю?" — такі практики допоможуть краще зрозуміти, що лежить в основі вашої залежності.

3. Створіть фінансову та емоційну незалежність. Якщо матеріальна залежність — значущий фактор, розгляньте способи створення власного фінансового резерву, навіть якщо це почнеться з невеликих кроків. Відкладайте гроші, освоюйте нові навички або шукайте хобі, яке може принести додатковий дохід. Паралельно почніть зміцнювати емоційні зв'язки поза шлюбом: спілкуйтеся з друзями, сім'єю, колегами. Розвиток дружби та спілкування з близькими людьми допоможе вам відчути, що у вас є підтримка, і ви не самотні.

4. Працюйте над самооцінкою та вірою в себе. Домінуючі партнери нерідко підривають самооцінку, щоб зберегти контроль. Критично сприймайте установки, які вам нав'язують. Наприклад, якщо ви часто чуєте: "Ти не впораєшся", — розвивайте навички, які допоможуть набути впевненості в собі. Позитивна підтримка і регулярні нагадування про ваші сильні якості, здібності та досягнення допоможуть вам зміцнитися внутрішньо.

5. Зверніться за професійною допомогою. Якщо ви відчуваєте, що самостійно не можете впоратися, підтримка аналітичного психолога стане надійною опорою. Ви зможете глибше зрозуміти свої внутрішні причини залежності, пропрацювати страхи та сформувати нові способи реагування на домінування партнера. Це довго і дорого, але інвестиції в себе того варті.

6. Розвивайте здатність бути наодинці та знаходити ресурси всередині себе. І це не означає розривати стосунки! Це означає: усвідомити свої проєкції, відпустити їх, поховати свою інфантильність і почати жити, приймаючи відповідальність за свій вибір. Прихильність до домінуючого партнера часто пов'язана зі страхом залишитися наодинці. Спробуйте подивитися на самотність як на можливість краще пізнати себе, стати емоційно автономною. Це про символічну сепарацію. Знайдіть те, що приносить вам радість і умиротворення — навіть якщо це просто час наодинці з книгою або прогулянка.

7. Подумайте про майбутнє та свої бажання. Уявіть, яким ви хочете бачити своє майбутнє: як виглядає ваше життя через 5 чи 10 років? Створюючи таку картину, ви зможете зрозуміти, що вам потрібно змінити, щоб до неї наблизитися.

Важливо пам'ятати: шлях до незалежності може зайняти час, але кожен крок зміцнить вас. Розширюючи внутрішні ресурси та пропрацьовуючи залежність за допомогою підтримки, ви зможете звільнитися від впливу та створити життя, що відповідає вашим цінностям і бажанням. Щоб щось змінити — необхідно спочатку народитися!

Читайте також: 

Жінка в аналізі: як впоратися з внутрішнім хаосом? Частина 3 – “Жінка-Ламія, або розчарування у спадок”

Жінка в аналізі: як впоратися з внутрішнім хаосом? Частина 2 – “Маленька мамина/татова дівчинка”