Науковці розповіли про роль психології у перемозі на Олімпійських іграх

Участь в Олімпійських іграх – це визначне досягнення, яке супроводжується значним стресом. Незалежно від того, чи змагається спортсмен у плаванні, чи виборює золото в сучасному п'ятиборстві, психологія відіграє критично важливу роль у його успіху або невдачі. Під час останніх Олімпійських ігор ми стали свідками того, наскільки потужний психологічний вплив можуть мати ці змагання на спортсменів. Так, наприклад, американська гімнастка Сімона Байлз відмовилася від участі в п'яти змаганнях у Токіо 2020 року задля збереження свого психічного здоров'я, пише керівник програми та старший викладач з психології спорту та фізичних вправ, Університет Кіля Майк МакГрірі.

Здатність олімпійців відновлюватися після невдач, таких як провальні виступи чи травми, має вирішальне значення. Психічні процеси та поведінка, зокрема емоційне регулювання, допомагають спортсменам залишатися зосередженими та рішучими під час змагань. Стійкість не є фіксованою рисою, це динамічний процес, що формується завдяки взаємодії індивідуальних характеристик, таких як особистість і психологічні навички, та зовнішнього середовища, зокрема соціальної підтримки.

Дослідження 2012 року у Великій Британії, яке вивчало стійкість олімпійських чемпіонів, виявило, що позитивна мотивація, впевненість, зосередженість та відчуття соціальної підтримки допомагають захистити спортсменів від потенційно негативних стресових факторів, зокрема тих, що виникають під час участі в Олімпійських іграх. Ці психологічні фактори підвищували стійкість спортсменів і їхні шанси на успішний виступ.

Олімпійці з міцною підтримкою сім'ї, друзів та тренерів мають перевагу, адже це дає їм змогу зберігати самовладання та залишатися зосередженими навіть у стресових ситуаціях. Наприклад, весляр, який стикається зі зміною погодних умов, може завдяки стійкості змінити техніку гребка і пристосуватися до нових умов.

Залишаючись у теперішньому моменті, спортсмени можуть уникнути перевантаження значимістю події чи негативних наслідків минулих невдач. Для цього вони користуються різними стратегіями, такими як медитація, дихальні вправи та візуалізація. Наприклад, баскетболіст може уявляти собі штрафний кидок, аби підготуватися до нього ментально, а тенісист може мати ритуал, як відбивання м'яча певну кількість разів перед подачею.

Ці техніки допомагають спортсменам знижувати рівень тривоги та зберігати зосередженість на завданні, дозволяючи їм насолоджуватися атмосферою змагань. Відчуття контролю в таких умовах є ключовим для досягнення високих результатів.

Успіх, як і поразка, може мати руйнівний вплив, і спортсмени часто стикаються з труднощами у своїх “стосунках із перемогою”. Деякі з них навіть зазнають пост-олімпійської депресії, що проявляється в почутті порожнечі та втраті мотивації після завершення ігор. Британська велосипедистка Вікторія Пендлтон розповіла про це у 2016 році, зазначивши, що після перемоги можна відчути себе “повністю втраченим”.

Для захисту психічного здоров'я олімпійцям важливо забезпечити свої основні потреби, такі як достатній сон і час на відпочинок. Дослідження, проведене в Австралії у 2020 році, довело зв'язок між підтримкою психічного благополуччя та поліпшенням спортивних результатів. Співпраця з дієтологами, спортивними та фізичними психологами допомагає спортсменам долати труднощі та зберігати як фізичне, так і психічне здоров'я.

Спортсмени, що стикаються з передолімпійською тривогою, можуть використовувати методи усвідомленості та когнітивної реструктуризації для зміни негативних моделей мислення. Уся команда підтримки повинна дбати про психічне та фізичне благополуччя спортсмена, забезпечуючи йому найкращі шанси на успіх як під час ігор, так і після їх завершення.