Суб'єктивні історії

Сьогодні я зробив перший крок, записався на прийом до психолога. Страшно зізнатися, але моя боротьба з алкоголем досягла точки кипіння. Я втомився ховатися та вдавати, що все в порядку

Мене втомила ця вічна гонитва за бонусами, які ніяк не змінюють мого життя. А більше схожі на морквину перед носом, аніж на реальну нагороду. Я більше не можу жити так

А що тобі подобається робити? Що тебе тішить? - Запитав психолог, коли вже не в силах терпіти, я записалася до нього на прийом. Це питання змусило мене замислитися. Я навіть не могла згадати, коли востаннє думала про те, що мені подобається. Весь мій час було розписано під потреби інших.

“ Мої друзі здаються успішними та щасливими. У них ідеальні тіла, стосунки... А коли я дивлюся на себе, бачу лише сіру мишу…”

Прості мелодії, забуті композиції з дитинства. Музика почала приносити радість. Я відчував, як напруга йде з кожною нотою. А одного разу, граючи просто для душі, я навіть заплакав…

“Коли ти говориш про свої помилки так відкрито, я починаю відчувати, що можу тобі знову довіряти. Це не означає, що я забула зраду, але я бачу твоє бажання виправитися, і це важливо для мене…”

“...Після кількох сесій, я почав розуміти, що в реальному житті навіть банку коли не завжди міг відкрити без сторонньої допомоги. “Як взагалі дожив до 30 років?!” - крутилося у мене в голові. Було смішно і водночас не дуже”