Про плітки

Плітки, чутки - це особлива, здебільшого спотворена інформація, яка розповсюджується винятково усним шляхом. 

Чому люди пліткують? Соромляться, знають, що гріх, а пліткують. Що ж ми отримуємо від того, що когось позаочі осудили, начебто поділились новинами… А чи настрій покращився? Думаю, що ні. А ось час і енергію втратили … і кажуть, що й удачу… втрачаємо пліткуючи.

Вважається, що пліткують жінки. Але ж це не так - пліткують і чоловіки. Хтось більше, хтось менше, а хтось жити без цього не може. 

Спробуємо розглянути на прикладі. 

Що відчуває людина, яка ділиться з друзями, колегами, якоюсь новиною, про яку знає обмежене коло людей? Певно що задоволення від того, що вона долучена в коло обізнаних. Що компенсує цим? Марнославство, невизнання… 

А як бути з тим, коли є потреба постійно критикувати і обезцінювати оточуючих? Що це? Чому людина має таку потребу?

В багатьох людей, зокрема тих хто має нарцистичний радикал, заздрість «упакована» в критику і обезцінювання. А так, як наше сучасне суспільство є переважно нарцистичним - ми маємо розуміти звідки в багатьох така потреба критикувати, осуджувати, обезцінювати. І знову про заздрість. 

Згадаймо, що таке заздрість? Це коли ми порівнюємо не порівнюване. Це, коли я хочу, щоб у мене було те, що маєш ти, а я не маю, але дуже хочу мати. І ось я осуджую, критикую колегу за те, що вона зробила коротку асиметричну стрижку і пофарбувала волосся в рожевий колір. Де ж тут заздрість, - запитаєте Ви? Мені не подобається волосся такого кольору і я ніколи в такий колір не пофарбуюсь. 

Ось воно! Не пофарбуюсь і не дозволю собі бути такою епатажною… А колега може, може бути вільною від чиєїсь думки, критики, осудження. 

Приміряйте цей приклад на себе. Ви осуджуєте подругу чи колегу за те, що вона не вміє готувати, погана господиня… і що ж упаковане в цю критику? Можливо те, що ваша подруга має більше часу на те, щоб приділити увагу чоловікові і дітям? А можливо щось інше? Можливо всередині накопичується якась негативна енергія - незадоволення чимось, або собою, яке породжує злість. 

Ось цю негативну енергію і направляємо на когось у вигляді пліток. Недарма ж говорять, що плітка - це повзуча агресія. 

Часто, коли ми ображаємось на когось і не можемо «розмислити» цю образу, або по-простому не вибачаємо - ось тоді і появляється бажання попліткувати про того, хто образив. В одній зі своїх статей я описувала алгоритм нейтралізації образи. Вибачити - це не означає нейтралізувати. 

Згадаймо вислів: «Я не злопамʼятна, але памʼять в мене хороша». Тобто без усвідомлення того чому ж я ображаюсь - ніяке вибачення не допоможе. Так от - носимо ту образу і не упускаємо можливість попліткувати про того, хто образив. І звичайно ж все сказане буде далеко не обʼєктивним. 

Уявімо, що той, про кого ви пліткуєте чує Вас. Чи все б ви сказали? Чи можливо взагалі б нічого? 

Майже всі і майже завжди не хотіли б щоб той про кого пліткують знав факт і зміст розмови. Чому? Бо соромно, бо щось в цьому аморальне. А що ж з цього приводу говорить мудрі?

Великі старці в православних монастирях особливо слідкували за своїми словами, тобто уникали спокуси осудження свого ближнього. «За кожне твоє слово Господь приведе тебе на суд» - це монастирське правило. 

«Той, хто живе в скляному будинку не повинен кидатись камінням в інших» Роберт Стівенсон. 

Це про те, що по статистиці 90 % всіх сварок і конфліктів виникають по причині пліток. Хвиля негативу породжує хвилю у відповідь. І це про хвильову фізику. 

Все сказане рано чи пізно стане відомо тому про кого йдеться. І чим більш близькою є для Вас людина - тим сильнішою буде її негативна реакція. Або - «Закон бумеранга». 

Сьогодні ми все частіше говоримо про квантову психологію, а це не що інше, як квантова фізика. 

Слова мають могутню силу, вони не зникають, а нібито розчиняються в повітрі. (Пропоную подумати над цим). Це і про «Все таємне - стає явним». 

Добре, усвідомили. 

Спробуємо, «розпакувати». 

Плітки - це гріх і те, що плітки нам шкодять і що вони нас руйнують. А як протистояти цій спокусі? Бо це спокуса. 

1. Якщо Ви відноситесь до тих людей, які не мають меж, тобто розповідають про себе і про всіх все, що знають, тоді: 

• складіть для себе список тем на які табу. 
• фіксуйте мить, коли вам хочеться попліткувати і назовіть цей емоційний стан. 

Що Ви відчуваєте? Невпевненість, незахищеність, меншовартість… Що? Чому виникає потреба оголитись, або навпаки копатися в чужій білизні?

2. Якщо Ви постійно когось критикуєте, засуджуєте: 

• що ви відчуваєте в момент, коли критикуєте чи осуджуєте когось, яка в цьому потреба? Ця людина вас дратує? Чому? Тому що не поважає? Тому, що успішніша? Тому, що ви не маєте того, що має вона? Навіть, якщо це просто самодостатність( хоч це не просто) 
• усвідомити що це за енергія і подумати куди її можна направити замість критики і пліток. Це може бути творчість, як то малювання чи написання тексту, чи спів… в залежності від Ваших здібностей і уподобань. Навіть просто «журналювання», тобто, щось подібне щоденнику. 

Якщо образно - ваша енергія, як пара накопичилась і її можна випустити тихенько, відкривши кришку і навіть отримати від того суттєву користь. «Ось цю енергію - в мирних цілях». Таким чином ви уникаєте негативу в вигляді зіпсованих стосунків, конфліктів, почуття провини і особистісно зростаєте. Осуджуючи інших - ми блокуємо свою удачу. 

Тема, як на мене, дуже цікава. В потребі людини попліткувати «упаковано» багато емоцій, почуттів і інших потреб вищого рівня. 

В одній короткій статті не охопити. Запрошую до обговорення.